Бачення — основа руху вперед

03.09.2019
0
143

У процесі євангелізації дуже важливо враховувати три його основні складники: ґрунт, працівник й інструмент, яким він працює.

Ґрунт

Коли ми говоримо про ґрунт, то повинні усвідомлювати, що специфіка роботи в різних регіонах та місцях відрізняється: у місті ми працюємо по-одному, в селі — по-іншому, робота в індустріальному регіоні відрізняється від праці в аграрному регіоні. Звісно, є універсальні принципи, а є такі, які діють лише в певних умовах.

Коли ми з вами проаналізуємо чотири типи ґрунту з притчі про сіяча, то зауважимо, що три з тих чотирьох виявилися несприятливими для плодоношення. Лише 25% зі ста були родючими, але коли зібрали врожай, то він перевершив усі затрати. Тому, коли ви ставите перед собою запитання: варто чи не варто працювати, сіяти, докладати зусиль, то я хочу сказати, що варто! Ми багато робимо, але немала частина того виявляється даремною. Часто ти робиш роботу, а видається, що все марно: то людина відходить, не покаявшись, то прийме хрещення — і десь зникає. Але коли у твоїй праці є душі, які приносять плід, що дуже цінно для Божого Царства, то ти розумієш, що варто було працювати — це вартує всіх зусиль, ресурсів, витраченого часу.

Працівник

Безумовно, ґрунт — це дуже важлива умова для врожаю, але без працівника нічого не відбудеться. Працівник — це, як на мене, основне. Тому що ґрунту, навіть цілини, вистачає. Людей, які ще не прийшли до Бога, вистачає. А от людей, які будуть іти й працювати з цими ґрунтами, завжди бракує.

Щодо місіонерів мені не раз доводилося чути думку: «От нічого більше не вміє робити, то й подався у місіонерство», Але, повірте, я в цьому служінні не тому, що нічого більше не міг робити. Я можу працювати головою, можу працювати руками. Але я виконую цю працю тому, що Господь мене покликав до цього. Місіонери роблять те, чого багато хто робити не може, не вміє або не розуміє, для чого це. Але саме працівник — це найбільша цінність. Тому Писання каже: «Благайте Господаря жнива, щоб Він вислав робітників на ниву».

Тому хай ніхто з нас, місіонерів, не недооцінює себе. Звісно, не слід ставити себе й вище, ніж ми є, але я хочу, щоб усі ми зміцнилися в думці, що ми потрібні Богові.

Посвята й мотивація

Для того, щоб розорювати цілину, працівник має бути посвячений. Непосвячений працівник покине працю під час першого ж навантаження. Посвячення дає нашій праці мотивацію. А якщо мотивації не буде, то робота скінчиться, навіть не розпочавшись.

Коли сучасному підлітку казати: «Ходімо копати картоплю», він відповість: «А нащо це мені, скільки там я її з’їм? Можна й купити!» Якщо ж сказати: «Слухай, друже, є один челендж. Бери телефон, будемо фоткати, як ми копаємо картоплю, і викладати в Інстаграм. Буде купа лайків». Таким чином, ви отримуєте робочі руки, а вони — свої бажані лайки. Є відповідна мотивація — буде робота.

Виконуючи будь-яку працю, кожен із нас ставить собі питання: чому я це роблю. У місіонерстві комерційний складник не мотивує, кар’єрний ріст — теж, а основний мотив — отримати нагороду від Господа.

Інструментарій

Не менш важливий у будь-якій праці інструментарій. Десь у класі сьомому я навчився орати. І вже тоді зрозумів, що нормально налаштований, гострий плуг дозволяє тобі виконати роботу набагато легше, швидше та якісніше. Коли ти маєш хороший інструмент, то зможеш виконати роботу набагато краще.

Інструментом у місіонерстві має бути відповідна підготовка. Кожен місіонер має навчатися. Він повинен постійно здобувати нові знання відповідно до часу та викликів, які постають перед ним. Місіонер, який перестає вчитися, зупиняє свій процес розвитку й перестає актуально відповідати на виклики часу, у який живе. Місіонер повинен постійно розширювати свій кругозір. Чим ширший твій кругозір, тим більшою є аудиторія, яку можеш охопити своєю проповіддю.

Інструментарієм є ресурси. І чим більше ми маємо різних ресурсів, зокрема й матеріальних, тим більше ми зможемо зробити.

Нашим інструментарієм є команда. Навіть якщо поруч із тобою є одна людина, яка працює в режимі «принеси-подай», — це дуже цінно, це розширює можливості. Не треба боятися «чорної» роботи, у цьому загартовується вірність. Я часто люблю казати, що довго був «старшим, куди пошлють», перш ніж досягнути звання «старший, кого послати» — у значенні «дати доручення для інших». Але перед тим я був людиною, якій давали доручення й чекали їх виконання. І дотепер є сфери, де я підвладний і підзвітний та виконую те, що мені доручають.

Не забуваймо поставити собі запитання: чи працюю я на формування довкола себе команди, яка допоможе мені виконати ту роботу, яка переді мною стоїть. Чи я розширюю межі того служіння, яке мені довірене.

Ще одним із інструментів у служінні місіонера є бачення. Ми чомусь не дуже часто говоримо про це в наших церквах. Ми більше говоримо про роботу, а для планів немає часу. Іноді ми говоримо про бачення навіть трохи з глузуванням, бо не раз стикалися з людьми, які зловживають цим словом.

Проте наявність бачення й стратегії, способу реалізації робить більш ефективним те, що ми й так робимо.

Що таке бачення?

У Писанні сказано: «Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона — блаженний» (Пр.29:18). А ще Біблія говорить: «Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!» (Ос.4:6).

Приклад бачення від Бога, описаний у Новому Заповіті: « Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт.16:13-17).

Нещодавно ми провели серед молоді опитування. Хочу сказати, що результати доволі обнадійливі — у нас дуже хороша молодь, наділена чудовим потенціалом. Проте опитування молодіжних лідерів дало такі результати: 38% лідерів не знають бачення своєї церкви; 20% лідерів не висвітлили свого власного бачення; якість бачення тих, хто вважає, що його знає і має, невідома.

Коли під час лекцій я запитую, чи служителі якось планують свій час, чи записують те, що роблять і чого хочуть досягнути, то лише 10-15% відповідають ствердно на це питання. Інші ж живуть у режимі «повного водіння Господнього» — Бог влаштує, якось воно буде, ми віруючі люди, не хочу обмежувати Духа Святого. Але помазання приходить, коли є порядок, старання. Вогонь приходить на жертву. І тому коли людина не планує, не очікує, то нічого й не отримає.

Часто ми виправдовуємо себе тим, що, мовляв, Писання каже нам не турбуватися про завтрашній день. Проте Писання не закликає нас не будувати планів і не організовувати своєї роботи, бо ми не можемо активно жити й ефективно служити, не зібравши свої зусилля в єдину конкретну ціль. І бачення нам у цьому допомагає.

Якщо давати визначення, то бачення — це уявний напрям від відомого до невідомого, створення майбутнього шляхом монтажу віри, відомих фактів, надій, мріянь, небезпек і можливостей. Тобто це здатність описати те, якими ти бачиш свою церкву, своє служіння через певний проміжок часу, і розумієш кроки, які потрібно зробити, щоб цього досягти. Наприклад, наше братерство розпочало проект «Чотириста церков за п’ять років» у 2016 році. До цього часу вже було відкрито близько 200 нових церков, тому що сформувалося бачення, з’явилася мотивація, стали залучатися ресурси. І коли є бачення, проект, часові рамки, тоді люди працюють на конкретний результат. Але коли ти у 2016 році відкривав людям своє бачення, то вони з подивом дивилися на тебе й не вірили в можливість реалізувати цей проект, ще й казали, що ти надто багато на себе береш. Знайдуться й такі, які скажуть: «А чого так мало?»

Бачення описує широкі, активні стратегічні наміри, чітку картину майбутнього. Це розширення доручення. Коли Бог каже: «Йдіть по цілому світу» — то це глобальне бачення для кожного з нас, яке ми повинні реалізовувати там, де служимо. Це мрія, заповітне бажання, яке також передбачає й технічний шлях для його досягнення чи реалізації. Це спроможність дати відповідь на питання, де ми бачимо себе через п’ять, десять, п’ятнадцять років, як Бог продовжить життя, і що потрібно зробити для того, щоб ми опинилися там, де мріємо. Отже, бачення — це наша мета та методологія її досягнення.

Чому важливо мати бачення?

Якщо тепер запропонувати молодим людям посадити картоплю, багато з них скажуть, що це не рентабельно. Зовсім юні, яким взагалі лінь працювати, запитають: «А нащо?» Старші ж, які не уявляють себе без роботи, скажуть: «А як же ж так, щоб не посадити картоплі. Що ж тоді робити?» Щось таке можемо бачити як у житті, так і в служінні. Але якщо сісти й прорахувати, для чого це робити, то могли б оптимізувати зусилля людей, врахувавши ресурси й можливості, сформувати ціль, бачення.

Сила бачення в тому, що воно найкращий мотиватор, воно рухає вперед. Багато людей живуть минулим, згадують, як добре їм колись було. Але треба не ностальгувати за минулим, а ставити собі питання: «Що буде далі?»  Не можна жити заради минулого, а заради кращого майбутнього. Воно впливає на наші рішення.

Хочу зазначити, що бачення буде ефективним тоді, коли в його центрі  — люди, а не проекти. Ми не можемо жити заради проектів. Ми живемо й служимо заради людей. Тому результатом того, що ми робимо, повинна стати людина, яка б зрештою прийшла до Господа. Жодне наше служіння не може бути ціллю. Воно має стати інструментом для спасіння людей. І це ми повинні враховувати, формуючи своє бачення.

Види бачення

Говорячи про бачення, можна виділити два його види — бачення цілі й бачення процесу. Наприклад, юнака, який тільки отримав водійські права, цікавить сам процес руху. Він готовий просто кататися автомобілем, не маючи певної цілі. Йому цікаво просто їхати. Тих, хто вже давно має права і особливо якщо багато їздить, сісти за кермо може змусити лише чітка ціль.

Інколи ми робимо дуже багато роботи, яка просто є процесом, але не реалізує головної мети нашого служіння. Ми витрачаємо на це час і сили, але інколи потрібно сісти і чесно собі відповісти на питання, чи варто, чи саме тут, чи саме так. Мати розуміння процесу — непогано. Але коли ми живемо лише цим баченням, то зрештою не маємо про що звітувати. Ти ніби й щось робив, але нікуди не прийшов. Тому важливо не просто чимось займатися, але й розуміти, якої мети ти хочеш досягти, виконуючи ці дії.

Є також ще один важливий елемент — шлях бачення. Це відстань, подолання якої робить мрію реальністю.

Хочу зазначити, що бачення — це не завжди щось надзвичайне і виняткове. Це може бути поступове досягнення цілей в тих ролях, які ми виконуємо. Дехто має бачення годувати бездомних, а інші, дивлячись не це, можуть сказати: «Ну це щось таке…» Проте це може бути основним призначенням саме тієї людини, яка цим займається, і відповіддю на чиюсь особливу потребу. Тобто бачення — це те, що ми робимо, але його треба окреслити певною метою, сформувати, прописати і робити далі більш досконало. Чітке бачення допомагає нам зосередити й навести певний порядок серед хаосу і дає нам можливість побачити все зовсім в іншій перспективі.

Складові бачення

Бачення вплітає в наше життя чотири важливі складові: прагнення, мотивацію, спрямованість і мету.

Бачення передбачає наявність таких якостей, як передбачення та проникливість. Це можна описати фразою: «Очей, які дивляться багато, очей, які бачать мало». Інколи буває, що людина приходить на консультацію, розповідає про свою проблему, плаче. Але ти, слухаючи її, якимсь чином починаєш бачити щось інше поміж її слів і зрештою кажеш: «Я думаю, що проблема це в тому, що ви кажете. А в ось цьому». І ти виявляєшся правим.

Бачення — це річ ризикована, кажуть люди, які його реалізовували у своєму житті. Але історія завжди стоїть на боці ризикованої віри.

У процесі реалізації бачення також надзвичайною є роль лідера. В цьому контексті виділяють чотири типи людей. Перший тип — це люди, які нічого не бачать. Другий тип — це ті, які бачать, але не можуть цього досягнути. Є третя група — це ті, які бачать і роблять, тобто досягають цілі. Але справжні лідери належать до четвертої групи людей — це ті, які бачать, роблять і запалюють інших. Вони вміють донести іншим своє бачення так, що воно стає видимим для них. І такі люди збирають довкола себе однодумців. І коли таких йде вже дванадцять, то це вже певна впливова група, яка здатна змінити світ, як це зробили апостоли. Тому лідер — це надзвичайно важлива особистість у процесі не лише формування, а й поширення бачення.

Бачення лідера

Лідер — це той хто йде попереду, той, від кого очікують бачення, напрямку руху, чітких завдань. І дуже важко, коли той, хто очолює якесь служіння, приходить до людей і на їхнє питання: «Ну що там?» каже: «Та я й сам не знаю». Цей лідер втратить своє лідерство, люди підуть за іншим, який знатиме, куди їх повести.

І саме лідер ХХІ століття — це лідер із баченням. Якщо раніше лідером міг бути будь-хто, бо людей бракувало, то тепер є конкуренція. Духовний вакуум наповнився, інформації вистачає. Тому той продукт, який ми пропонуємо, як би це жорстко не звучало, повинен бути конкурентоспроможним. Ми з вами маємо унікальний продукт — Боже Слово, яке спасає серця. Нам не треба вигадувати продукту. Він у нас є і він унікальний. І головне питання для нас — як його подати?

Лідер читає людей, читає команду, має бачення, ціль, знає, яким шляхом рухатися. Лідер не просто бачить майбутнє, а й впливає на нього. Він не просто є споживачем новин, він створює новини. Він стає інформаційним приводом у своєму регіоні, своєму місті, а не бігати й бідкатися, що десь там язичники на Івана Купала організували якесь дійство. Я маю організувати щось таке, що затьмарить все інше. І про це говоритимуть місцеві ЗМІ.

Витоки бачення

Найкраще бачення приходить від Бога. У Писанні сказано: «Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!» (Єр.33:3). Бачення приходить із близьких стосунків із Богом. Лише тоді ти можеш бути добрим інструментом у Його руках. Бог приходив до Авраама як до друга. Він ділився з ним планами про знищення Содому й Гоморри і радився з Авраамом про це. Я думаю, що й тепер Він може так діяти, хоча нам по-людськи це складно усвідомити. Бог дає бачення через молитву. Але часто це відбувається не тоді, коли твоя молитва — це безперервний монолог. Баченню передує слухання. Коли ти готовий почути, Бог тобі скаже.

Бачення завжди має бути в контексті Божих цілей, тому будь-яке наше бачення, яке перебуває поза контекстом Євангелії, приречене на неуспіх. Наша позиція в служінні вимагає формування напрямку та постановки цілей. Наприклад, якщо ти відповідальний за місіонерський відділ в обласному об’єднанні церков, то щодо тебе є очікування, що ти формуватимеш бачення і цілі місіонерської роботи в цьому регіоні.

Успішне бачення спрямоване на потреби людей. І часто воно виникає як відповідь на ці потреби. Водночас бачення — це праця інтуїції та здорового глузду. Воно передбачає аналіз ситуації та майбутнього, нової інформації та фактів, розгляд нових викликів та способів вирішення проблеми. Часто нові виклики розкривають перед нами нові потреби, і ми формуємо нове бачення. Бачення може також базуватися на попередньому успіху. Тобто коли є успіх в справі, то з’являється більше бачення.

Вороги бачення

Ворогом бачення є традиції. Часто можна почути у відповідь на запропоновану ідею: «Ми такого раніше не робили». Страх є одним із ворогів бачення, бо людям властиво боятися. Стереотипи стоять на заваді бачення. Самолюбування (снобізм) теж шкодить йому. Це проявляється тоді коли, ми вважаємо себе особливими і не відчуваємо потреби щось робити, щось змінювати, стверджуючи, що в нас і так все добре. Ми маємо перестати хвалитися своєю унікальністю, ми маємо перетворити її в інструмент і дозволити Богу творити унікальні речі через нас.

До ворогів бачення я б також відніс утому. Бачення потребує великого рівня віри та енергії. Але коли ти знемігся, ти не маєш відповідного потенціалу, для того, щоб сформувати бачення.

Короткочасне мислення, невдалий досвід, лінощі — це те, що стоїть на заваді бачення. Якщо вам щось не вдалося один, то це не означає, що не потрібно продовжувати працювати в цьому напрямку. Наприклад, якщо в одному селі не пішов дитячий табір, то це не означає, що не треба їхати в інше.

Як не парадоксально, реалізації бачення заважає бажання зробити надто багато. Я стикався з людьми, які ставлять перед собою справи нереальних масштабів. Вони хочуть все охопити, але зрештою їм майже нічого не вдається.

Іще одним ворогом бачення є перфекціонізм. Перфекціоністи ставлять собі нереальні цілі й суворі вимоги щодо їхнього виконання, що часто робить справу неможливою для виконання. І через це ті люди дуже томляться та мучать себе. Разом з тим вони мало що роблять, оскільки зазвичай майже все не дотягує до поставлених ними ж стандартів.

Звісно, добре мати високий рівень і гарну ціль. Проте слід зважати й на те, що ми не завжди, особливо на початку, можемо відповідати цьому. Проте це не повинно спиняти нас у реалізації бачення, а навпаки давати поштовх удосконалюватися.

Приклади бачення

Іноді бачення, сформульоване нами, може мати нечіткі межі, тобто бути розмитим. Наприклад, «Ми завоюємо світ для Христа!»

Бачення може бути занадто великим — як от, наприклад, дім молитви на 1000 місць в селі, де всього 800 жителів.

Недобре також мати занадто мале бачення. Є люди, які кажуть: «Я хочу бути хорошим сім’янином», «Я буду відвідувати усі зібрання — це моє бачення». Але це опція з розряду, так би мовити, «по умолчанию», а не бачення. Ти й без бачення повинен бути хорошим християнином, хорошим батьком, хорошим працівником.

Біблія розкриває перед нами доволі масштабні бачення від Бога. Наприклад, виведення євреїв із Єгипту. Приклад Неємії — як стратегічної відповіді на проблему. Використання позиції — як це відбулося у житті Йосипа, Даниїла, Естер.

Є величезні компанії світового рівня, які не просто створили бізнес, але і сформували бачення — тобто мають чітку ідею та стратегію в бізнесі. Наприклад, Coca-Cola — продукт-символ, Apple — бренд-практичність, Google несе в собі ідею глобалізації. Ми всі п’ємо кока-колу. Її можна купити у найвіддаленішому куточку. Проте ми не знаємо, де розміщений її головний офіс чи скільки коштує одна акція цієї компанії чи сам бренд. Тобто якщо люди цього світу змогли проникнути зі своєю ідеєю чи продукцією в усі куточки світу, то наскільки більшим є бачення, яке дає нам із вами Господь. Покликавши апостолів, Бог змінив хід історії. Давши знання, мудрість та бачення основоположникам нашого братерства, Бог сформував структуру Церкви ХВЄ в Україні. Колись Бог дав певним людям бачення почати місіонерську роботу, і місія «Голос надії» тепер десятки років працює в сотнях населених пунктів і тисячі людей прийшли до Господа.

Бог покликав нас із вами не просто робити роботу тут і отак. Він хоче, щоб навчилися зібрати це в ціль, бачення, формат. Щоб ми не просто орали цілину, а розорювали її з очікуванням конкретних результатів та розуміння того, що для цього потрібно. Хай же благословить нас Господь бути не просто працівниками, а працівниками з метою, баченням, структуруванням, систематизацією праці. І тоді Бог зможе всі наші дари й таланти використати набагато більше. І ми зможемо не просто працювати, а робити це для чогось і бачити конкретний результат. Тоді слова апостола Павла: «ми співпрацівники у Господа…» стануть для нас максимально актуальними і цінними.

Олександр Савчук



Додати коментар

Пожертвувати