Інструкція до благословення

31.01.2021
0
112

Часто ми просимо в Бога благословення. Просимо, щоб він благословив нас, наші сім’ї, наших дітей, наші служіння. Це наше бажання, наша потреба. Але що таке благословення?

Коли ми щось просимо в Бога — і Він нам це дає, то ми кажемо: «Бог благословив мене, почув мою молитву і дав усе, що я просив». А якщо Бог мені не дав того, що я просив, чи можу я сказати, що Бог мене не благословив? Повірте, іноді те, що Бог не дає нам, є ще більшим благословенням, ніж те, що Він дає.

Слово «благословення» походить від словосполучення «благе слово». Бог сказав до Авраама: «Я благословлю тебе і розмножу». Але ні сам Авраам, ні його син Ісак, ні внук Яків, живучи на цій землі, не бачили цих обітниць, які Бог висловив Авраамові. Але вони мали слово від Бога. Нині багато людей хочуть благословень, оминувши слово. Люди не читають Писання, не досліджують, що каже Бог. Так, вони знають історії з Біблії, але благословення починається зі слова, з особистих стосунків із Христом. Благословення починається із таємної кімнати, в якій я можу чути те, що Дух Святий говорить безпосередньо у моє серце. І часто благословення вимірюється не лише видимими речами — тим, що ми маємо або чого не маємо. Благословення часто виражається чимось набагато глибшим, ніж ми можемо бачити фізичними очима.

У цьому контексті я хочу звернути увагу на один момент. У Писанні сказано: «І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні» (5М.8:2). Що найцінніше для Бога? Привести цих людей в обіцяну землю, дати їм усе необхідне? Для Бога немає проблем зробити це, Він може все. Але для Нього важливо, щоб люди зрозуміли одну важливу істину: Бог хоче живих стосунків зі Своїм народом. Коли Бог явився Мойсеєві, то Він каже: «Я відкривався Аврааму, Ісаку і Якову як Бог Всемогутній. Але іменем «Господь» я їм не відкривався». Вони знали Його як Бога, Який благословляє, знали як Бога, Який відповідає на молитви. Але Він хотів відкрити їм Свою сутність — те, Ким Він є.

І Бог водив Свій народ по пустелі не просто тому, що Йому не було що робити, а тому, що Його цікавило їхнє серце. І весь цей час виявлялося все, що було на серці цих людей. І це був час, коли люди мали можливість глибше пізнавати Бога й зближатися з Ним. Але, на превеликий жаль, ізраїльський народ цим мало скористався.

Писання далі оповідає: «І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (5М.8:3). Ми бачимо, що Бог давав людям манну й водночас Він же каже: «Я морив тебе голодом». Якось важко зрозуміти: якщо ти, Боже, благословляєш, то благословляй. Та трохи нижче в цьому розділі читаємо: «У пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе» (5М.8:16). Бог дає все потрібне, але водночас випробовує нас, пильнує за тим, чи усвідомлюємо ми, що все в нашому житті залежить від Нього. І голодом Бог морив для того, щоб пізнати, чи буде людина довіряти Господу в складні часи чи, можливо, почне нарікати. Бог робить усе це з єдиною метою: щоб людина пізнала, що живе на цій землі не хлібом самим, але словом, яке виходить із уст Божих. Коли ми чуємо слова «не хлібом самим», то розуміємо, що тут йдеться не про наше матеріальне життя. Звісно, це нормально, коли ми забезпечені, коли маємо хліб і до хліба, маємо де жити й в що одягнутися. Але Бог хоче, щоб ми розуміли, що наше життя залежить не від цього.

Ми часто просимо в Бога благословення, зокрема й матеріального. Ізраїльський народ просив їжі. І Бог дав їм манну. Але, що цікаво, Він дав її їм не для того, щоб вони просто наповнили шлунки, а для того, щоб пізнати, чи будуть вони ходити в Його законі. Ми коли просимо благословення, то хочемо, щоб нам було добре жити, щоб ми мали забезпечення. І Бог каже: «Я дам вам це благословення, але не для того, щоб ви жили в розкоші, а для того, щоб пізнали, що у вашому серці». Замисліться: кожне Боже даяння випробовує нас і показує, ким ми є насправді. Дуже часто ті благословення, які ми просимо в Бога та які Він нам дає, показують нас не з кращого боку.

Ось як це було в ізраїльського народу: «І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні… І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше. І зміряли вони гомером, і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, зібрали кожен у міру своєї їди! І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!» (2М.16:4, 17–19).

Бог дає людям видиме благословення й до нього дає слово (своєрідну інструкцію), як ним користуватися. Але що роблять люди? «Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче» (20). Зауважте: те, що звечора було для мене благословенням, вранці для мене стає серйозною проблемою. Тому що коли Бог дає благословення, то разом із ним дає слово, яке регламентує, як цим благословенням користуватися. Саме це значить: жити не хлібом, а словом Божим.

Коли Бог дає тобі фінанси, то дає й інструкцію, для чого Він їх дав. Хіба Він дає нам матеріальні блага тільки для того, щоб ми жили для своєї розкоші? Коли Бог благословляє тебе сім’єю, то дає відповідне слово, виконавши яке, ти матимеш благословенну сім’ю. Та якщо я не житиму згідно з цим Словом, то те благословення завтра стане для мене серйозною проблемою. Ми кажемо, що діти — це Боже благословення. Але якщо я, як батько, не візьму на себе відповідальності за це благословення, то завтра воно стане для мене серйозним випробуванням.

Отже, якщо людина користується благословенням не відповідно до сказаного слова, воно з часом принесе їй серйозні проблеми. На перший погляд, це звучить дивно, бо ми ж знаємо, що Боже благословення збагачує і печалі з собою не приносить, але якщо чесно проаналізувати життя, то ми бачимо, що є певні умови про яких благословення  є саме таким. Бог чітко вчить нас, що благословення не залежить від того хліба, від тої відповіді на молитву, яку ми отримуємо, а від Його слова, яке Він дає нам до цього хліба, до цієї відповіді.

Розглянемо ще один момент: настав такий день, коли люди вирішили, що мана вже їм не підходить. «А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м’ясом? Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима» (4М.11:4-6). Тобто благословення, як вчора видавалося благословенням, через певний час може втрачати свою цінність в очах людей. Це сутність ненаситної гріховної натури людини. Бог почув це нарікання і дав їм м’яса: «І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, як денна дорога /…/ коло двох ліктів на поверхні землі» (31). Уявіть собі 20-30 км — денна дорога і купа м’яса заввишки з метр. Ото благословення! Все маємо — і манну, і м’ясо! Але ось кінець: «Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожоване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ... І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий» (33–34).

Я знову повертаюся до тієї ж думки: те, що нещодавно було для мене благословенням, через зовсім короткий час може привести мене до досить серйозної поразки. Чому? Повернімося до того, що я читав спочатку. Бог каже: «Я хочу вас навчити, що людина живе не хлібом самим, а словом, яке виходить з уст Божих». Коли Бог благословляє Свій народ, Він завжди до цього благословення дає інструкцію. Якщо Бог щось нам дає, то в Нього є ціль, з якою Він це робить. Це стосується як матеріального благословення, так і духовних дарів.

У Бога є ціль — будувати Церкву через ті благословення й дари, які Він нам дає. Якщо в тебе є фінанси, ти маєш замислитися, як їх використати для служіння Богові. Ти маєш отримати від Бога слово, як правильно ними користуватися, бо якщо не керуватися Божою інструкцією, то благословення, яке ти маєш сьогодні, завтра стане для тебе проблемою. Цим благословенням почне користатися наша гріховна природа, у якої немає обмежень, а є лише дві сестри — Дай і Дай. Та щоб благословення збагачувало й не приносило з собою смутку, ним треба користуватися так, як вчить Бог.

Господь має справу не просто з видимими речами в нашому житті. Він має справу з нашим серцем. І наше благословення вимірюється не тим, що ми маємо або чого не маємо, а тим, наскільки ми прислухаємося до голосу Святого, Який живе в нашому серці, і змінюємося в образ Ісуса Христа. І саме тому Господь каже: «Яка користь людині, яка набуде весь світ, а душу свою занапастить?» Тому велике благословення ми маємо тоді, коли душа збагачується, коли вона розквітає в Христі, коли в таємній кімнаті має близькі стосунки з Богом; коли Дух Господній говорить у наш дух, свідчачи йому, що ми є діти Божі, і даючи нам те Слово, яке змінює нас і навчає правильно розпоряджатися всіма тими благословеннями, які дав нам Господь.

Ігор Вознюк



Додати коментар

Пожертвувати