Бог наш незмінний. Проте від людей, які за своєю природою недосконалі, очікують змін. Знаю тих, хто каже: «Та я вже десять чи двадцять років такий самий. І того, що я тримався двадцять років тому, тримаюся дотепер». Чи це добре?
Люди кажуть: мудрий вгору не піде, мудрий гору обійде! Але це про мудрих. А ми говоритимемо про премудрих. Згідно Біблії, є мудрі люди, а є премудрі. Є блаженні, а є блаженніші. Людина готова на все, щоб оминути труднощі. Невже мудро — іти туди, де важче?
Іноді нам дуже важко погодитися з тим, що говорить Бог. Часто сказати Богові «так» буває дуже складно. Пригадую, ситуацію зі свого життя. Коли моїй доньці було 10 років (це було в далекому 1998-му), вона захворіла — онкологія печінки...
Чи є я і ви тим світлом? Чи насправді ми є світлом? І чи світимо ми для світу? Чи не перебуваємо в якомусь непомітному для всіх місці, де мені до світу, як і світові до мене — байдуже?
Суттю Євангелії завжди була звістка про воскресіння, звістка про те, що смерть — це не кінець для тих, хто повірив у Ісуса Христа. Це скоріше двері, які ведуть до вічності з Богом. І я хотів би говорити про три найбільші благословення воскресіння.
Кожен з нас нині продовжує чекати благої вістки — про закінчення війни, про повернення рідних, знайомих, сусідів. Але ми повинні розуміти, що в цей час, як ніколи, людям потрібна Блага Звістка про Ісуса Христа, Який може дати мир і внутрішню рівновагу.
Фінанси — це «грішна» тема, вона буває вибухонебезпечною. Про це буває непросто говорити в церкві. Проте фінансове служіння — дуже важливе і стосується кожного християнина. Тому я хочу поговорити про 5 видів цього служіння.
…Нинішній стан українців для більшості населення можна описати словами апостола: вони «серед великого досвіду горя». Важко знайти людину, якої б тою чи іншою мірою не торкнулася страшна та жорстока війна.
Якщо результат будь-якої діяльності залежить від Бога, перемога у битвах — від Господа, то чи потрібно взагалі зі сторони людей докладати якість зусилля, окрім віри в Його допомогу? А, можливо, зі своєї сторони зовсім і не потрібно нічого робити?
У Євангелії від Матвія, 18:22, Христос говорить, що нам потрібно прощати не просто «до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» А чому так багато? Це ж означає — прощати завжди своєму кривднику. Але чи це буде справедливо?