Прихід Месії був передбачений Богом. Він говорив про це Сам у Едемському саду, говорив через пророків — і готував до цього людство, відкриваючи йому певні істини. А Ісус Христос ішов, щоб виконати волю Отця, здійснити все те, що Бог сказав наперед.
Добра Новина Різдва полягає в тому, що Бог — спасає нас і знає нас. І не лише на свята, і не тільки в особливих святих місцях — Він з нами в нашому домі, із солдатом в окопі, із пораненим у лікарні. Він знає, за що ми переживаємо, за що плачемо.
Сьогодні ми переживаємо досить непрості часи. Часи випробувань і страждань. І не раз запитуємо самих себе: «Як же нам подолати всі перешкоди і не втратити віри в Бога? Як не жити в страху, а навпаки — бути бадьорими й підбадьорювати тих, хто поруч?
Справжня подяка — яка йде з глибини серця, як реакція на добро. Як же нам виховати в собі таку реакцію? Хочу запропонувати два рецепти — які інгредієнти потрібні для того, щоб бути невдячним, і для того, щоб бути вдячним.
Нам не властиво дякувати за зле. Зауважте, навіть коли трапляється щось погане, ми завжди знаходимо в поганому щось хороше і дякуємо саме за це. Якщо ви зламали ногу, то дякуєте не за неї, а за те, що друга ціла.
Бог наш незмінний. Проте від людей, які за своєю природою недосконалі, очікують змін. Знаю тих, хто каже: «Та я вже десять чи двадцять років такий самий. І того, що я тримався двадцять років тому, тримаюся дотепер». Чи це добре?
Люди кажуть: мудрий вгору не піде, мудрий гору обійде! Але це про мудрих. А ми говоритимемо про премудрих. Згідно Біблії, є мудрі люди, а є премудрі. Є блаженні, а є блаженніші. Людина готова на все, щоб оминути труднощі. Невже мудро — іти туди, де важче?
Іноді нам дуже важко погодитися з тим, що говорить Бог. Часто сказати Богові «так» буває дуже складно. Пригадую, ситуацію зі свого життя. Коли моїй доньці було 10 років (це було в далекому 1998-му), вона захворіла — онкологія печінки...
Чи є я і ви тим світлом? Чи насправді ми є світлом? І чи світимо ми для світу? Чи не перебуваємо в якомусь непомітному для всіх місці, де мені до світу, як і світові до мене — байдуже?
Суттю Євангелії завжди була звістка про воскресіння, звістка про те, що смерть — це не кінець для тих, хто повірив у Ісуса Христа. Це скоріше двері, які ведуть до вічності з Богом. І я хотів би говорити про три найбільші благословення воскресіння.