У ці святкові дні запрошую пороздумувати над словами Ісуса Христа: «Я є Дорога, Правда і Життя». Навряд чи є більш вагома цитата Святого Писання, яка б так чітко, сконцентровано й конкретно давала відповідь на питання філософських умів усіх часів.
Народження Ісуса Христа – причина безмежної радості. Ангел сказав пастухам: «Я звіщаю вам велику радість», і ми не сумніваємося, що він і сам радів. Його радість від Благої Звістки розділило з ним і «численне воїнство небесне»!
Запитайте себе, що зміниться у вашому житті та служінні через п’ять років, окрім того, що ви станете на п’ять років старшими? Яким воно буде? Звісно, ми не можемо всього передбачити, але, погодьтеся, що від рішень, прийнятих сьогодні, багато що залежить.
Є такий вид спорту — біатлон. Спортсмени мають швидко бігти на лижах, потім влучно стріляти. Але є ще одна важлива здібність, необхідна для успіху — учасник змагань має бути морально сильним, щоб надолужувати штрафні кола в разі промаху.
Неможливо служити двом панам. Бог — ревнитель. Він не буде чекати в черзі на Свої півгодини, які ти Йому вділиш, після поклоніння власним ідолам. Чому нам іноді здається, що ми можемо служити і Богу і ідолу? Це неможливо.
Мабуть, смирення – така чеснота, яка найбільш важко дається християнинові. Здається, легше віруючому щедро жертвувати чи в поті чола бути задіяним в якомусь служінні...
Бог створив нас такими, що ми повинні щось робити, чи то словом, чи ділом. Якщо ж ми звемося Його дітьми, то повинні робити те, що Він велить нам робити.
Люди, які регулярно або час від часу виконують місіонерську працю, іноді чують таке: «У цьому селі нічого не буде, тут — дух комунізму». А в іншому селі — усі п’яниці. Ще в іншому — окультизм. І це факт, але ми проповідуємо тим людям Євангелію!
Каїн після вбивства Авеля оселився в країні Нод. У перекладі ця назва означає — «блукати», «тинятися». Слово «Нод» означає не стільки якусь конкретну територію, як стан серця... Нині багато людей живуть на землі, як вигнанці, мандрівники та заволоки...
Ми, християни, у житті своєму йдемо за Христом. Але, йдучи за Ним, ми маємо пам’ятати про межі. Бо якщо відхилитися, то можна й впасти. Тобто тут нас також підстерігає небезпека. І про цю небезпеку ми повинні знати.