Чи варто створювати сім’ю під час війни?

30.03.2023
0
680

Без применшення, війна впливає на все. І те, що колись здавалося простим і звичним, сьогодні таким не видається. Ми не знаємо, чого чекати від завтра, від себе, від людей, які нас оточують, а щодо питань небуденних — то, здається, їх зовсім не вирішити перевантаженим розумом. Однак статистика каже, що після 24 лютого кількість шлюбів зростає. Про те, чи варто створювати сім’ю в такий складний час, говоримо з єпископом Миколою Синюком.

— Як Ви зберігаєте емоційну рівновагу під час війни?

— Не буду лицемірити й показувати, що війна не зачепила моїх емоцій, мого внутрішнього світу. Звичайно, переживаю, проте ця ситуація не повинна формувати мій емоційний світ. Як християнин, маю тверде переконання, що Господь усе тримає під контролем. Це дає впевненість та силу не розкисати, рухатися вперед, таким чином підтримуючи себе та свій внутрішній духовний стан на належному рівні.

Риси української ментальності, такі, як добросусідство, співчуття до постраждалого, готовність об’єднатися й пожертвувати власним задля блага громади  особливо яскраво проявилися у цій жахливій війні. Один із найефективніших способів не втратити ці якості — дія.  Уже зараз, тепер і тут  почни щось робити для того, хто потребує. Результатом буде глибоке усвідомлення — я щось роблю, я потрібний людям, а значить — і Богу!

— Чи допомагає вам сім’я переживати ці непрості моменти?

— Особисто для мене сім’я завжди була і є острівцем безпеки й затишку, місцем, де можна знайти розуміння й підтримку. З іншого боку родина — це завжди відповідальність і переживання. Пам’ятаю, як у 2014, коли був захоплений Крим, я благав дітей подбати про безпеку свою та внуків. Відповідь була твердою — ми потрібні тут, ми тут залишаємося!

Це, зрештою, стало й для мене міцною опорою в час неспокою й війни. Навіть сьогодні, коли родина розкидана по різних регіонах й країнах, немає такого дня, щоб не було дзвінків, смс-повідомлень, просто смайликів-усмішок. Це завжди надихає, підбадьорює, додає позитиву й оптимізму.

Ще один надзвичайно важливий складник підтримки — це розуміння дружиною та дітьми твоєї праці, усього, що ти робиш у цей час. Вони моляться й благословляють на подорожі — і це, безперечно, підтримує та надихає…

— Статистика показує, що з початку повномасштабної війни кількість укладених шлюбів зросла, а не зменшилася. Чим, на вашу думку, це зумовлено?

— Факти — уперта річ. Війна, яка принесла стільки безповоротних розлук, сприяла (якщо доречно вжити це слово) й утворенню нових сімей. Пригадую історію: прикордонник та дівчина з Азову одружилися на «Азовсталі» 5 травня. Він зробив прекрасні обручки з фольги… А вже через 3 дні його не стало. «За три дні я стала нареченою, дружиною і вдовою…» — сказала жінка.

Фраза «небезпека єднає» може бути однією з відповідей. Люди поспішають жити, створюють сім’ї. Закони України, з огляду на війну, спрощують до мінімуму реєстрацію шлюбів, що теж є додатковим чинником динамічності процесу.

Можливо, саме почуття родини, сімейної спільності, відповідальності один за одного — «ми сім’я» — спричинили сплеск створення нових сімей. Хоча створення сім’ї, згідно з біблійними настановами, є надзвичайно серйозним рішенням, а тому не варто робити поспішних кроків…

— Чим ризикують люди, укладаючи шлюб в умовах війни?

— Війна це завжди несподівані, інколи різкі й непередбачувані повороти у всіх сферах життя. Ризик справді є, адже як для військових, так і для цивільних у час воєнних дій завжди існує небезпека розлуки.

Він на передовій, вона — у тилу, він в Україні, вона з міркувань безпеки — закордоном. Справжнє кохання розлуки тільки зміцнюють. Проте непоодинокими є випадки, коли такі навантаження руйнують ще не зміцнілу будівлю родини. Це болючі втрати, які не виміряти статистичними даними…

— Тема дітей — одна з найважливіших у стосунках. Чи варто народжувати в такий час, чи варто зачекати?

— У сім’ях завжди, за різних соціальних процесів, народжувалися діти. Я не один раз чув фразу «діти війни». Це стосується Першої, Другої світових воєн. Можливо, у майбутньому актуальною буде фраза «я дитина російсько-української війни» з відповідними соціальними преференціями, хто знає… Усе ж таки, якщо під грудьми в матері затремтіло нове життя, воно має прийти у світ.

— Про що потрібно пам’ятати батькам, якщо вони все ж таки вирішили народжувати?

— Біблійний персонаж на ім’я Маноах із Книги Суддів також ставив подібне запитання: «Та як нам виховувати ту дитину, і що чинити з нею?» (Суд.13:12). Народити простіше, аніж стати батьками. Почув фразу: «У нього двоє дітей, а батьком так і не став…»

Нове життя, новий член у сім’ї — це не зайва ложка до столу, як може вважати дехто. Нове життя — це нова відповідальність, нові турботи й усвідомлення — ким виросте це маля і що для цього я маю зробити. Про це ніколи не варто забувати.

— Як захистити дітей від стресу?

— Мені досі щемить від згадки про фото з перших днів війни: малюк із великим пакетом, плачучи, йде за натовпом у бік кордону… Він загубився, він незахищений.

Тому, як на мене, найперший захист — любити свою дитину, максимально бути поруч із нею, дбати про її безпеку — душевну й фізичну. Про душу дитини може потурбуватися Бог, якщо щиро звернутися до Нього в молитві. Для фізичної безпеки (якщо є така можливість) — постаратись знайти або створити умови, аби дитині було затишно й комфортно.

Ще один важливий момент — говорити дитині правду в тих пропорціях і межах, які їй доступні й зрозумілі, уникаючи деталізації, але даючи надію на мирне майбутнє.

— У період Другої світової війни теж було зафіксовано різке зростання шлюбів, але через декілька років після закінчення війни величезна кількість сімей розлучилася. На вашу думку, чи є ризик, що ситуація повториться?

— Найперше, дочекаймося перемоги. Розлучень було багато і в мирний час. Як на мене, сім’ї, які разом пройшли війну, разом будуть і в час відбудови та миру. Берегти одне одного в час тривоги й лихоліття, берегти в час миру — це відповідальне завдання подружжя. Хоча інколи саме випробування свободою, миром, благополуччям не кожній сім’ї під силу.

Ризик розлучення завжди супроводжує сім’ї, у яких немає цементуючого складника — глибокої віри в Бога. Такі сім’ї не зможуть стояти твердо на принципах любові й взаємоповаги, незалежно від того, яка ситуація навколо — війна чи мир. Для того, щоб справді сім’я була збережена, у ній повинен бути Третій. Не «третій зайвий», а Третій, Який Перший. А це — Господь Ісус Христос, Автор і Архітектор сімейного дому. З Ним сім’я пройде через усі шторми й штилі життєвого шляху.

Розмовляла Катерина Дацька



Додати коментар

Пожертвувати