Позакарантинна поїздка

31.05.2020
0
574

5 травня 2020 року вдалося трохи вдихнути позакарантинного повітря: навідали друзів у Перемишлянах й Жидачеві. Ну, так, з усіма рекомендаціями МОЗу, приписами здорового глузду та відповідно до народної мудрості – обережного Бог береже.

Травневі ранки о цій порі особливі, національно-яскраві. Маю на увазі, коли сходить сонце, а праворуч чи ліворуч пагорб із медово-жовтим полем, а над ним синє небо – хоч не хоч, але стоїш під українським прапором. Такі от національні світанки.

У Перемишлянах зустрічаємося з місіонерами. Ігор і Галина Хомичі – молода сім’я Христових посланців. П’ємо чай і точиться невимушена розмова. Сьогодні в них, окрім нас – Віталія Оніщука, Євгена Мельничука, друзі зі Сколівщини – сім’я Височанських зі Сколе, Володя Байрак із Тухлі та інші.

Про що говорять місіонери за столом? Ну, звісно, про справи благовістя – як служити й працювати в умовах карантину.

Оксана Височанська ділиться останніми новинами: «Ми працювали біля дому молитви. Наводили порядок на подвір’ї, прибирали… Група дітлахів із нашої недільної школи проходила повз. За мить – вони вже у дворі, біля нас…Щебечуть, обнімаються. Випроводжаємо з двору, мотивуючи приписами карантину… Буквально за лічені хвилини – у дворі поліцейські. Перше питання: де діти, що ви з ними проводите? Пояснюю, що ми нічого не проводимо, діти проходили повз дім молитви й самі зайшли, ми їх відпровадили… Поліцейські оглянули приміщення, склали протокол, що порушень не виявлено, і залишили територію церкви. А за якийсь час приходить сусідка, вибачається, каже, що це вона поліцію викликала. Побачила дітей у дворі храму, зрозуміла, що тут щось відбувається… Каже: «Думала, ви дітей невідомо звідки привезли, може, вони хворі – і ми тут усі повмираємо, бо ж коронавірус». Отакі перипетії карантинні», – закінчує свою розповідь.

Ігор, тримаючи на руках сина, розказує: «Справді, ситуація не проста, але ми служимо людям у міру дозволеного, індивідуально зустрічаємося, благовістимо. Прийшла якось у церкву мама з дочкою. Мама щиро покаялася, нещодавно скзала, що хоче прийняти хрещення, що це її особисте рішення. Така ревна й щира стала – завжди готова комусь допомогти, кудись йти, щось робити. Дякуємо Богові за таку переміну в її житті. Готуємо до хрещення. Радіємо й дякуємо Господу!»

Оглядаємо приміщення, де в недалекому майбутньому буде дім молитви. Дуже гарне місце – ніби спеціально для церкви. Ігор розповідає, як із допомогою Львівського об’єднання церков ХВЄ вдалося викупити приміщення, тепер йдуть ремонтні роботи. І так щиро, із захватом, ніби мова йде про власне житло, якого, до речі, немає. Молода сім’я з трьома маленькими дітками орендує квартиру…

До слова: якщо хтось вміє класти плитку й шпаклювати стіни – ласкаво просимо в Перемишляни, ваша допомога буде дуже своєчасною! На день-два, щоб вдихнути позакарантинного повітря… А коли ще захопите мішок-два шпаклівки – це буде для невеличкої церкви як благодать на благодать!

Готові відгукнутися?

Микола Синюк



Додати коментар

Пожертвувати