Навчання душеопікунів на Волині
10-11 квітня 2026 року на базі церкви «Спасіння» с. Підгайці відбулося навчання душеопікунів, які допомагають родинам полеглих героїв, ветеранам, пораненим військовим у госпіталях тощо. Учасниками заходу стали волонтери, які вже працюють, і ті люди, які тільки готуються працювати в цьому напрямку — понад 20 осіб з церков Волинської області.
«Ми покликані служити навіть одному з найменших, втім нині служіння ставить перед нами нові виклики, — каже організатор заходу відповідальний за Відділ капеланства Волинського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Ружило. — Вміння боротися з панічними атаками та флешбеками — це вже не теорія, а вимога часу, запит, який диктує наша щоденна реальність. Тримаймо стрій та допомагаймо іншим. Разом ми сильніші!»
Проводив навчання відповідальний за капеланське служіння у ВСЦ ЄХБ капелан із багаторічним досвідом Василь Поворознюк.
Щоб закласти основи для конструктивного діалогу з учасниками заходу й актуалізувати знання, які є критично важливими для служіння родинам полеглих та пораненим військовим, спікер розпочав виступ із розкриття теми «Ставлення Бога до війни та військових». На основі текстів зі Старого й Нового Заповіту він доводив, що саме Бог ініціював створення силових владних структур. «І коли вони правомірно використовують свою зброю для того, щоб зупинити зло, це не є злочином» — підсумував капелан.
Водночас служитель зазначив, що поважає людей, для яких пацифізм — це «і погляд, і стійке реальне переконання». Втім, на його думку, такі люди не можуть служити у цій сфері, оскільки стикнуться з неприйняттям та особистим когнітивним дисонансом.
Базовим у роботі з травмованими людьми, з досвіду капелана, є правильне розуміння теми прощення. Її обговоренню був присвячений наступний блок зустрічі.
Потім спікер розповів про особистий досвід роботи з пораненими у госпіталях, зокрема, з ветеранами з ампутованими кінцівками, дав практичні поради щодо культури спілкування та побудови стосунків.
Найбільш широким та практичним був блок про працю з сім’ями загиблих. Викладач не просто ділився своїми теоретичними та прикладними знаннями, які здобув за понад десять років роботи з цією категорію людей. Він залучав учасників заходу до виконання завдань, які були особливо ефективними у служінні його команди. На думку капелана, потрібно не менше п’яти зустрічей, де люди матимуть змогу поділитися своїм болем і відчути себе почутими. Тільки після цього їхнє серце відкриється, щоб почути інших. «Не поспішайте одразу ж одразу ж «завалювати» людей інформацією про Бога, — радить Василь Поворознюк. — Проте пам’ятайте про головну мету — познайомити їх із Богом і Доброю Новиною. Майте далекоглядний план — і у вас усе вийде!»
