Закон про новий порядок реєстрації церков

25.01.2019
0
131

17 січня 2018 року Верховна Рада вирішила ухвалити нову редакцію законопроекту № 4128-д одразу як закон – без другого читання, відтак запровадила новий порядок реєстрації релігійних організацій без проведення жодних консультацій із ними. Прийнятий Закон вносить доповнення до статей 8, 14 та 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», запроваджуючи нові вимоги для реєстрації та перереєстрації релігійних організацій, а також створюючи «єдине вікно» для подання документів.

Однією з найбільших проблем прийнятого Закону є запровадження нової перереєстрації всіх релігійних організацій з вимогою надати списки всіх віруючих, які взяли участь у загальних зборах релігійної громади. Це пов'язано з нормою прийнятого Закону про необхідність приведення статутів усіх релігійних громад у відповідність до нового Закону впродовж року з моменту набрання ним чинності. При цьому така перереєстрація коштуватиме віруючим чималих витрат, адже кожен підпис на новій редакції статуту та протоколі загальних зборів релігійної організації має бути нотаріально засвідчений.

Напередодні голосування до Голови Верховної Ради, керівництва профільного Комітету та парламентських фракцій був надісланий перелік суттєвих зауважень до законопроекту № 4128-д, однак парламентарі його проігнорували.

ІРС

 

Пропонуємо суто юридичні відповіді на поширені запитання щодо прийнятого Закону та нової процедури реєстрації церков:

Прийнятий Закон стосується лише переходів православних громад в іншу конфесію?

Ні. Закон впливає на реєстрацію всіх релігійних організацій, яких в Україні понад 36 тисяч.

Зокрема, тепер Мінкультури та обласні держадміністрації будуть приймати документи за принципом «єдиного вікна», здійснюючи одночасно і реєстрацію статуту, і державну реєстрацію – внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Якщо релігійні громади не перереєструються протягом року, їх буде позбавлено реєстрації?

Зовсім ні. Такої норми немає в прийнятому Законі. Лише вказується, що до моменту перереєстрації у разі суперечностей застосовуються норми Закону про свободу совісті, а не статуту релігійної громади.

Чи можна сказати, що прийнятий законопроект 4128-д несе загрозу для свободи віросповідання?

Так. Ця вимога суперечить статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», де зазначено: «В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується». Офіційний документ – це не лише паспорт, а і протокол загальних зборів релігійної громади.

Мало хто з релігійних організацій захоче подавати державі список усіх членів громади, як того вимагає прийнятий Закон. Адже віруючі ще пригадують репресії радянських часів. Також перед очима сучасний приклад репресій окупаційної влади на Луганщині («ЛНР»), яка спочатку примушувала релігійні громади до перереєстрації, а потім відмовила в реєстрації всім євангельським церквам і почала адресно переслідувати віруючих.

Тож навіщо ці дані владі? Що вона буде з ними робити? Вислідковувати віруючих з «неправильної» церкви чи потенційних «екстремістів» з якоїсь нетрадиційної конфесії? Крім цього, чи не вийде так, як з базами даних інших державних структур, що списки віруючих опиняться у продажу десь на ринку чи в Інтернеті?

Блог Максима Васіна

 

 



Додати коментар

Пожертвувати