Посвята дому молитви церкви «Спасіння»
22 листопада 2020 року відбулося урочисте відкриття та посвячення дому молитви євангельської церкви «Спасіння», який знаходиться на території Підгайцівської громади біля Луцька.
На дійство прийшли не тільки члени церкви «Спасіння», а й прихожани та служителі інших церков, представники регіональних об’єднань УЦХВЄ — Волині, Рівненщини, Закарпаття, Івано-Франківщини, Хмельниччини, Київщини та ін. Завітали також представники влади.
«Протягом цього часу нас беріг і благословляв Господь. Маємо від Бога милість і хочемо славити Його за те, що Він такий добрий до нас. Дуже дякую всім, хто брав участь у будівництві фізично й фінансово», — сказав пастор Микола Климчук.
Старший єпископ Української церкви ХВЄ Михайло Паночко зауважив, що посвячення приміщення — знакова подія для всієї країни. Адже цей дім молитви — один із 1300, які Бог дав можливість побудувати за роки незалежності України. «Був період, коли ми не мали права будувати доми молитви й навчатися у вищих навчальних закладах, коли над нами насміхались, нас принижували… Бог допоміг нам це витримати й пережити. У нас нема образи на те, що було в минулому, але є велика вдячність Богові за те, що Він відкриває доми молитви в наші дні. Я вбачаю в цьому широко відкриті двері для проповіді Євангелії, великого пробудження, про яке ми молилися й молимося десятки років — щоби Бог спас мільйони українців», — сказав Михайло Паночко.
Старший пресвітер Волинського об’єднання УЦХВЄ Михайло Близнюк зауважив, що дві тисячі років тому Ісус Христос сказав своїм учням, що Євангелія буде проповідуватися по всій землі для свідоцтва усім народам. «Те, що цей будинок стоїть, — підтвердження того, що Христос живий і Його Слово виконується. Євангелія проповідується через уста проповідників, через спів, діла і через наше життя. Нехай тут буде духовне життя! А воно буде тоді, коли буде смирення, благодать і вся слава віддаватиметься Ісусу Христу. Люди, які поклоняються Богу в дусі та істині, приємні Йому. Дім молитви посвячений, ще не докінчений, але вже бачимо результат. Хіба не Господь це зробив? Бог допоміг!» — наголосив Михайло Близнюк.
«Розкішність кожного храму в тому, щоби в нім перебувала Божа присутність. Нехай усі, хто тут буде членом церкви, благоговіють перед Богом, творять атмосферу любові — і Божа присутність збагачуватиме й благословлятиме народ і церкву», — сказав старший пресвітер Рівненського об’єднання УЦХВЄ Олександр Коток.
Виступили також гості з інших областей. З нагоди відкриття дому молитви прихожан привітали депутатка Луцької міської ради Юлія Вусенко та голова Підгайцівської громади Юрій Семенюк.
Пісні прославлення виконали хор, солістка Софія Стельмащук та гурт «Тріо Денисюків».
Церкві «Спасіння» в цей день подарували Біблію, картину та принесли грошові пожертви.
Закінчилося свято ввечері у форматі спілкування.
svitogliad.com
Історія будівництва
Будівництво дому молитви церкви «Спасіння» розпочалося 2016 року. На місці теперішнього храму стояла занедбана будівля, яка мала бути торгово-розважальним центром.
«Дуже часто, проїжджаючи біля цієї території, я думав: чому тут ніхто не будується? — каже пастор Микола Климчук. — Дуже гарне, зручне місце, а нічого немає, крім якихось недобудованих стін. А чому б не побудувати тут дім молитви? Це густонаселена місцевість, тут живе багато людей із різних церков. Цією думкою я поділився з одним братом. Ми стали за це молитися, поститися. Якось на молитві було пророче слово, що справа — від Бога і Він благословить, хоча буде нелегко. І справді, було непросто… Але Бог допоміг».
За словами служителя, приїхавши з молитви, вони зібрали місцевих братів — Олексія і Руслана Денисюків, Анатолія Стельмашука, Анатолія Якушевського, Анатолія Макаруся, Михайла Климчука. Поспілкувалися, поділилися своїми думками й однодушно погодилися починати будівництво. Власне, ці люди стали основними спонсорами, які працювали руками й вкладали фінанси.
«Микола Климчук сказав мені: «Приєднуйся до нас, ми купили шматок землі під дім молитви», — розповідає бізнесмен Олександр Князєв. — Там були деякі складності, але зрештою сільська рада виділила удвічі більшу ділянку на цю справу». Голова Підгайцівської територіальної громади Юрій Семенюк запевнив, що завжди підтримує громади, які мають бажання побудувати храм, тому з його боку буде тільки сприяння.
«Ми розповіли про свої плани старшому пастору «Церкви Христа Спасителя», адже нову церкву утворили переважно вихідці з неї, — продовжує розповідь Микола Климчук. — Пастор дав добро. Потім погодили на братерській раді, розширеній братерській і загальному членському зібранні».
Із благословення братерства була звершена молитва на місці будівництва.
Прийняли рішення стару будівлю знести, а натомість звести нову. Перший рік працювали дуже інтенсивно, робочий день нерідко завершувався о третій ночі. Наступні три роки відбувалися роботи всередині приміщення. Чоловікам допомагали діти, дружини, сестри. Приїжджали на допомогу працівники з Волинської, Рівненської, Закарпатської областей… Фінансово допомагала «Церква Христа Спасителя». Благословляли общини зі США. Служителі дякують усім, хто долучився молитовно, фізично чи матеріально до спільної справи.
«Дякуємо Богу, що зберіг усіх нас під час будівництва, було багато небезпечних моментів, адже будова дуже висока — 16 метрів, — каже Микола Климчук. — Ще одне чудо — що протягом усього будівництва ми не пересварилися». Кожен день працівники починали з молитви, завжди підтримували один одного. Також служителі розповідають, як дивно Бог забезпечував їх ресурсами. «Майже кожен вечір думали, де взяти гроші, — каже Олександр Князєв. — І моя віра в 5 і 10 разів помножилася під час будівництва». Розповідає диякон Михайло Климчук: «Був випадок, коли не було коштів, а треба було розрахуватися. І приїхали сторонні люди, запитали, що ми будуємо, і просто пожертвували велику суму. Досі не знаю, звідки вони були і хто їх прислав. Але ті кошти були нам конче необхідні! Таких випадків було дуже багато».
Перше зібрання церкви «Спасіння» відбулося 17 лютого 2020 року в кімнаті біблійного інституту. І в залі ще до посвяти, яка відбулася 22 листопада, проводили вінчання, молитви над дітьми та загальні богослужіння.
Обираючи проект, служителі порівнювали доми молитви різних церков і зрозуміли, що важливо врахувати три фактори: мають бути навчальні класи для дітей, продумати акустику й зробити правильну вентиляційну систему. Зокрема ідею зали для богослужінь запозичили в громади с. Башлики. Дім молитви розрахований на 800 чоловік, ще 100 місць — на балконі. Крім того, є багато кабінетів для недільної школи, хорових занять та біблійного навчання, а також кухня та весільна зала.
«На теренах Волинського братерства ХВЄ вперше в історії відкрився філіал КБІ, — каже богослов і викладач Андрій Ходорчук. — І саме завдяки матеріальній базі й духовній підтримці церкви «Спасіння» є чудова можливість приймати вже другу групу чисельністю 60 чоловік. Є приміщення для занять, проживання, бібліотеки, учителів. Усе це створює комфортні умови для навчання».
Єпископ Микола Синюк зауважує, що це природний процес — коли церква як Тіло Господа Ісуса Христа розмножується, пускає нові пагінці, паростки. А пастор Євген Мельничук наводить аналогію із бджільництвом: «Для того, щоби був мед, необхідно розмножувати бджіл. Особливо важливо — своєчасно відділяти нову сім’ю. Інакше вони починають кусатися, будують зайве у вулику — і, як правило, меду немає». «Це вже одинадцята дочірня община, яка відділилася від «Церкви Христа Спасителя», — каже пастор Петро Мельник. — Але і тут нас, слава Богу, не меншає!»
Старший пресвітер Волинського об’єднання ХВЄ єпископ Михайло Близнюк дякує Богу, що Він дає можливість розширяти границі. Він висловлює надію, що люди, які живуть поблизу нової церкви, матимуть можливість прийти й почути Боже Слово та прийняти дар спасіння. «Кожна церква має обов’язок щодо місіонерської праці — проповідувати Христа розп’ятого, Божу силу і Божу премудрість. Бо він був, є і гряде!» — додає єпископ Степан Веремчук.
«Коли я вперше відвідав будівництво цього потужного дому молитви, то побачив завзяття, посвяту й жертовність братів, бажання збудувати дім для Божої слави, — зауважує старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. — Хотілося б, аби цей храм, у який вкладено так багато коштів, зусиль, серця, був наповнений людьми. Щоб церква «Спасіння» росла і множилася!»
За матеріалами фільму церкви «Спасіння»
vhve.com.ua