Конференція місії «Добрий Самарянин»
з нагоди 30-річчя

14.06.2019
0
97

8 червня 2019 року в Рівному (у приміщенні «Молодіжної» церкви) відбулася ювілейна конференція місії «Добрий самарянин». Конференція була не просто місіонерською, а ще й молодіжною. Згідно з опитуванням, яке було проведено УЦХВЄ минулого року, особистий євангелізм та місіонерство практикують лише 10% церков. 62% опитаних практично не запрошують невоцерковлених друзів до церкви. Нестача сміливості й необхідних знань є основними стримуючими факторами для молоді, щоб розповідати про Ісуса. Також основною причиною є й те, що вони не спілкуються зі світською молоддю – майже всі їхні знайомі та друзі вже відвідують церкву.

«Велике доручення – це не пропозиція, яку ви можете розглянути, а потім прийняти або відхилити; це повеління, яке ви повинні виконати», – казав відомий місіонер Китаю Хадсон Тейлор.

Щоб надихнути молоде покоління на виконання Великого Доручення, було проведено молодіжну місіонерську конференцію, на якій своїм досвідом служіння ділилися засновники, працівники та діючі місіонери місії «Добрий Самаряни».

Розпочав конференцію відповідальний за молодіжний відділ УЦХВЄ у Рівненській області Віктор Давидюк. Слово настанови та благословення виголосив старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання Олександр Коток. Він акцентував увагу на характеристиці апостола Павла: «Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої» (Рим.1:1). Вибраний, посланий, у статусі слуги, він обрав стиль життя – звіщати Євангелію. Кожен із нас повинен відповісти сам собі на питання: «Ким ти вибраний? До чого ти покликаний? Який твій статус і стиль життя?»

Щоб краще зрозуміти, яким чином можна звіщати Євангелію, Олександр Адамович розглянув ряд методів: особисте свідчення, апологетичний метод, дружні відносини, практичне служіння.

Оскільки разом із місією «Добрий Самарянин» працювали гурти «Авен-Єзер» та «Салім», вони теж взяли участь у святковій програмі.

Старший пресвітер УЦХВЄ у Чернігівській області Віталій Гавула сказав, що проповідувати треба прагнути, бути готовим і не соромитися (див. Рим.1:14-16). Михайло Кукса закликав пильнувати за собою та розвивати Богом дане служіння так, як велів Павло Архипові (див. Кол.4:17). Місіонерів проповідник порівняв із спецназом і побажав їм вірності.

Сара Міхальська засвідчила, як вона починала перевозити Біблії в Радянський Союз. Тоді їй було 19 років. На митниці відкрили валізу чоловіка, і звідти висипалися Євангелії! Хотіли засудити їх на сім років. Але прикордонники врешті-решт сприйняли Книги як весільні подарунки – і відпустили затриманих. Звичайно, цей випадок був випробуванням її віри.

Після співу пісні «Я кладу основу», яку виконав «Авен-Єзер», Ростислав Боришкевич розповів про історію заснування місії та її діяльність. Оскільки першим її директором був Славік Радчук – слово надали йому.

За працівників місії звершили молитву подяки. Гурт «Салім» виконав пісню: «Хай всіх веде Книга Біблія». Віктор Боришкевич запропонував звершити молитву за гурт «Салім». 

Заключну промову першої частини конференції виголосив директор місії «Голос надії» єпископ Микола Синюк. «Голосу надії» вже 31-й рік від дня заснування. Починала вона працю разом із місією «Добрий Самарянин». Згідно зі статистикою, місії живуть близько 20 років. Згадані місії цей середньостатистичний бар’єр вже подолали й працюють далі.  

Були прочитані тексти з Святого Письма: «Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!» (Мт.4:19). «Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки» (Лк.10:1-3).

Думки, озвучені єпископом: 1) Місіонерство передбачає динаміку, рух. У книзі Дій апостолів часто вжито слова: «вийшли», «пішли», «прийшли». 2) Місіонер – той, хто має особливе завдання. Тим, хто піде за Ісусом, особливої земної перспективи немає, але є перспектива небесна. 3) Ісус мислив стратегічно, хотів якомога більше охопити міст і сіл. Для цього вибрав ще 70 учнів, поділив їх по двоє – щоб охопити 35 населених пунктів. 4) Дороги Господні не завжди збігаються з нашими. Ми не завжди погоджуємося на малолюдні, порожні дороги. Але на такій Пилип зустрів майбутнього місіонера Ефіопії. 5) Бог може всю землю вмить обернути лицем до Себе, але цього не робить. Він не завжди користується Своєю силою. 6) Бог має бажання: щоб цілий світ спасся. 7) Іван Багряний в оповіданні «Тигролови» описує людей, які полюють за тигром, намагаючись зловити його живим. Для цього організовують спеціальну команду, здобувають певні навички. Що легше: зловити тигра чи грішника для Божого царства? Найскладніше зловити людей у церкві. 8) У церквах не проповідують про місіонерство. Серед 30 служителів лише один заявив, що проповідував на цю тему півтора роки тому. Серед 5 тис. присутніх на молодіжному з’їзді в Малині на заклик до місіонерства вийшли близько 100 молодих людей. Протягом праці з ними залишилося 20; з них дійшли до практичного служіння 2-3 людини. Серед цих ста майже не було дітей із сімей служителів.

На заклик до місіонерства вийшли десятки людей. Було звершено молитву, роздано анкети, дано певні настанови.

Після обіду розпочато другу частину конференції. Прозвучала історія гурту «Авен-Єзер». У 1980-ті роки вони співали у своїй церкві. Коли ж з’явилася можливість співати на євангелізаціях, то з великою радістю погодилися на цю працю.

Лунали проповіді, привітання, побажання від єпископа Волинської області Михайла Близнюка, директора місії «Ebenezer» у США Алекса Чубарука, місіонера з Полтавщини Сергія Мельника, який покаявся завдяки служінню гурту «Авен-Єзер».

Служіння дітям, зокрема сиротам – це теж один із напрямків праці місії «Добрий Самарянин». Роман Корнійко, засновник організації «Отчий дім», дякував за допомогу та сприяння в цьому служінні.

Свідчила сестра з Рівненщини, яка за 12 років, маючи своїх трьох дітей, змогла всиновити ще 23 дитини. Вона бачила видіння, як іде по полю й збирає колоски, що залишилися після жнив, і чула слово від Господа: «Ти будеш збирати колоски, які нікому не потрібні».

Наймолодший із Радчуків, Віталій, мав заключну промову. Зачитавши текст про загублену овечку (Мт.18:12-14), він закликав присутніх до ревного служіння Богові. «Місія Христа – спасти загиблих. Отець не хоче, щоб хтось загинув. Якщо ми колись і нехтуємо 1% втратами в служінні, то Бог – ніколи». Декілька людей вийшли наперед, щоб за них звершили молитву.

Увечері о 18 годині в парку Т. Шевченка провели євангелізаційне зібрання. Людей зібралося не так багато, але проповідь Євангелії лунала. Співом служив гурт «Боришкевичі». Петро Радчук, Ростислав Боришкевич, Ростислав Радчук та інші євангелісти розповідали присутнім про любов Божу, про спасіння, дароване в Імені Ісуса Христа. До покаяння вийшло біля двадцяти людей. Ще стільки ж – на молитву за зцілення.

Олександр Геніш, genissh.blogspot.com

 



Додати коментар

Пожертвувати