25 років церкві «Віфанія»
23 червня 2024 року в Луцьку відбулося святкове пам’ятне богослужіння, присвячене 25-річчю церкви «Віфанія». Дім молитви на вулиці Боженка відвідали гості, зокрема старший єпископ УЦХВЄ Анатолій Козачок, старший пресвітер Волинського об’єднання УЦХВЄ Михайло Близнюк, пресвітери навколишніх церков — Петро Рибак («Церква Святої Трійці»), Петро Мельник («Церква Христа Спасителя») та інші.
Розпочав зібрання, привітавши усіх з Трійцею та представивши гостей, почесний єпископ та почесний пресвітер церкви «Віфанія» Степан Веремчук.
Пресвітер «Віфанії» Микола Синюк пригадав, як починалася церква в районі ЛПЗ, а також простежив основні віхи її життя та служіння. Зокрема він зауважив, що саме на свято П’ятдесятниці у 1999 році «Церквою Христа Спасителя» була звершена молитва благословення дочірньої общини, після чого «Віфанія» стала проводити зібрання окремо. «До цього місця допоміг нам Господь!» — процитував служитель і закликав до вдячної молитви Богу за 25 років служіння.
За 25 років у церкві «Віфанія» прийняли хрещення 526 осіб, 184 члени церкви виїхали закордон. На цей момент громада налічує 559 членів, з них — 135 осіб молоді. Неповнолітніх дітей — 325 осіб. У недільній школі навчається 272 дитини. У церкві — 2 пресвітерів, 8 дияконів, 2 благовісників. Служать 2 дорослих хори, молодіжний, підлітковий та дитячий. Церква регулярно благовістить у навколишніх селах, проводить дитячі табори, займається місіонерством, соціальним служінням. При домі молитви діє «маленька школа». Община активно включилася у гуманітарну працю від початку повномасштабної війни. У цьому році планується відкриття нового дому молитви церкви «Віфанія».
Петро Мельник у своїй проповіді звернув увагу на те, що церква примножується завдяки дії Святого Духа, і закликав давати Йому місце у своїх серцях. «Коли виходили з нашої церкви, вас було біля 200 чоловік, а тепер уже до 600 сягає. Нехай Господь і далі приводить до вашої церкви спасенних!» — побажав пресвітер.
«З точки зору обласного пресвітера я можу сказати, що «Віфанія» є благословенням для нашого братерства. Це церква, якою можна похвалитися. Церква, яка любить Бога, і до якої благоволить Бог. Навертаються нові люди, піднімаються нові служителі, є діти — майбутнє церкви. Все це свідчить про Божу прихильність» — зазначив Михайло Близнюк. Єпископ проповідував на тему «Причастя Святого Духа».
«Дехто пам’ятає початок луцької церкви — коли ще збиралися по хатах, коли усіх людей можна було легко порахувати, коли лише мріяли про власний дім молитви… А сьогодні понад 20 церков вийшли із луцької громади. Не змаліли, а примножилися. І це через те, що Ісус сказав: «Я побудую церкву!» І: «Я буду з вами до кінця віку!» — зауважив заступник старшого пресвітера Волинської області Петро Рибак.
Анатолій Козачок привітав церкву з ювілеєм та подарував дві книги: Біблію та «Історію п’ятдесятництва в Україні». Єпископ у своїй проповіді закликав будувати взаємини зі Святим Духом.
Упродовж ювілейного зібрання служили співом місцевий хор та гурт. На завершення присутні переглянули відеокадри з будівництвом дому молитви, епізодами служіння церкви та спогадами служителів.
З історії церкви «Віфанія»
(автор — пресвітер Микола Синюк)
«…і будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь Бог твій вів тебе» (Повт.8:2)
«…аж доти допоміг нам Господь» (1Сол.7:12)
Початок 90-х років минулого століття приніс в Україну свободу проповіді Євангелія. Люди з радістю приймали в серце Добру Звістку про Спасителя Ісуса Христа, каялись у своїх гріхах, приймали святе водне хрещення по вірі. Дім молитви «Церкви Христа Спасителя» м. Луцьк, побудований у 1991 році, наповнився спасенними і вже не вміщав усіх бажаючих слухати Євангелію. Зважаючи на це, служителі прийшли до рішення, що в більш ніж двохсоттисячному місті повинна бути не одна п’ятдесятницька церква. Після багатьох бесід вирішили відкрити церкву ХВЄ у західній частині міста (район вул. Львівська, ЛПЗ).
24 травня 1993 року було зареєстровано церкву «Віфанія», а 16 серпня — подано заяву в міськвиконком щодо виділення земельної ділянки для будівництва дому молитви. Минуло майже два роки чекання. 19 лютого 1995 року Луцька міська рада, погодивши із Боратинською сільською радою, ухвалила виділити ділянку (49 соток) на розі вулиць Львівська та Боженко. Державний акт на право постійного користування землею отримали 28 березня. Виготовлення проектної документації та інші приготування до будівництва зайняли більше року. Документацію виготовили на дім молитви та адміністративно-побутовий корпус. Оскільки всі комунікації були прив’язані до АПК, то вирішили спочатку будувати це приміщення, перепланувавши його під дім молитви.
24 травня 1996 року, після звершення молитви, почали копати котлован під будову. Головним прорабом будівництва був Дмитро Кучер, йому допомагав Віктор Назарчук. Будували господарським способом. Брати і сестри з радістю виходили на працю (сестри готували обіди). Від початку і до закінчення будівництва основним робітниками були Олександр Ковердюк і Василь Смітюх.
Поряд із будівництвом дому молитви думали і про те, що після його закінчення потрібно буде самостійно проводити богослужіння. Із 17 червня 1995 року щонеділі о 18:00 у парку району ЛПЗ стали проводити євангелізаційні зібрання. Із настанням холодів, а саме з 26 вересня, стали робити зустрічі по вівторках і неділях в орендованій актовій залі Першого гуртожитку ЛПЗ. Також тут проводили заняття недільної школи. А з 29 грудня це служіння перенесли у ще не закінчене приміщення дому молитви церкви «Віфанія». Паралельно проводили заняття із підготовки хору, який служить до сьогодні і також має 25 років.
30 травня 1999 року на перший день Трійці в «Церкві Христа Спасителя» була звершена молитва благословення на проведення самостійних богослужінь у новозбудованому домі молитви церкви «Віфанія». З понеділка 31 травня і до сьогодні тут відбуваються регулярні богослужіння: в неділю, вівторок та четвер. Окрім загальних зібрань є співанки, молодіжні спілкування, заняття недільної школи, соціальні служіння. Брати і сестри, які проживають в цьому районі міста та в прилеглих селах, через анкетування ставали членами церкви «Віфанія».
На кінець 1999 року община нараховувала 331 члена і складалася з дільниць дияконів Олександра Ковердюка, Сергія Опанасевича, Віктора Назарчука, Миколи Синюка, Івана Смітюха, Володимира Харченка. Пресвітерське служіння покладено на Степана Веремчука, який на той час був старшим пресвітером Волинської області. 30 січня 2000 року на членському зібранні затвердили старшим пресвітером Степана Веремчука і обрали другим пресвітером Миколу Синюка. 16 квітня 2000 року на членському зібранні на дільницю Миколи Синюка на дияконське служіння обрали Миколу Франчкевича, на дільницю Володимира Харченка (через його похилий вік) — Ярослава Дерев’янчука, а на служіння благовісника — Леоніда Борща. 25 червня 2000 року відбулося перше водне хрещення, у заповіт із Богом ввійшли 40 осіб.
У зв’язку з виїздом в США Віктора Назарчука та Миколи Франчкевича, 24 червня 2001 року на дияконське служіння вибрано Миколу Кондратюка і Федора Мельника. Згодом у США виїхала сім’я Опанасевичiв, тому на дияконське служіння на цій дільниці 22 серпня 2004 року було вибрано Андрія Готя. 20 лютого 2006 року благовісником обрано Віталія Дацюка, а відповідальним за недільну школу Руслана Громика. 15 вересня 2013 року третім пресвітером вибрано Олександра Ковердюка. На його дільницю на дияконське служіння 8 грудня 2013 року вибрано Василя Шемедюка. Ця дільниця була найбільшою в церкві (130 чоловік), її поділили надвоє, і ще одним дияконом 26 червня 2016 року обрано Романа Назарчука. Виїхав до Америки і Василь Шемедюк із сім’єю, замість нього на дияконське служіння 20 травня 2018 року вибрано Олександра Величка. 16 серпня 2020 року для служіння людям, які проходять реабілітацію, обрано дияконом Андрія Голинського.
Щороку в церкві проводяться хрещення, люди вступають у заповіт зі своїм спасителем Ісусом Христом. За 25 років у церкві «Віфанія» прийняли хрещення 526 осіб, у цьому році будуть приймати ще 20 братів і сестер. На цей момент церква нараховує 559 членів, 40 із них тимчасово проживають закордоном — в США і Європі. За 25 років на постійне проживання в США виїхало 153 члени церкви (за роки війни — 57), в інші країни — 31 (за роки війни — 20). Відійшли у вічність — 127 членів. Церква налічує 135 осіб молоді (16-30 років), відповідальний за молодіжне служіння — Володимир Саць. Неповнолітніх дітей — 325 осіб. У недільній школі навчається 272 дитини, 90 із них — з невоцерковлених сімей. За весь час звершено молитву благословення за 578 немовлят. Сьогодні в церкві — двоє пресвітерів (Степан Веремчук — почесний), восьмеро дияконів, двоє благовісників. Служать два дорослих хори, а також молодіжний, підлітковий та дитячий. Молодь церкви регулярно, двічі на тиждень, проводить зустрічі дітьми, підлітками та молоддю в селах Баїв, Лаврів та Коршів. У Коршеві побудовано приміщення для проведення цих служінь. У Лаврові надають можливість проводити заняття у загальноосвітній школі. У Баєві — в домі Василя і Ніни Книшиків. Щороку проводяться літні дитячі табори в Луцьку і навколишніх селах. При церкві діє «маленька школа» — підготовка дітей до загальноосвітньої школи. Молоді брати і сестри із церкви працюють на місіонерських полях Волині, України та за її межами. Багато вихідців із «Віфанії», які виїхали закордон, виконують там дияконське і пресвітерське служіння.
Приміщення, у якому зараз проводяться богослужіння, розраховане на 430 місць і стало вже затісним. Тому у 2015 році служителі дійшли згоди будувати новий дім молитви. Оновивши документи на будівництво, 30 червня 2016 року викопали котлован під фундамент. Планується закінчити будівництво у 2024 році.
Церква активно включилася в гуманітарну працю від початку повномасштабної війни. Дім молитви був базою для перебування біженців. Сотні переселенців перевозили власним транспортом до кордону, приймали, годували, розміщали на нічліг у домі молитви та квартирах членів церкви. Сестри щосереди готують благодійні обіди для поранених воїнів, які лікуються в районній лікарні. Брати відвідують їх зі словом проповіді, моляться за їхнє одужання — тілесне і духовне. Підвальне приміщення нового дому молитви обладнане під укриття. Церква молиться про закінчення війни, про мир в Україні, щоб Бог дав здібність служити під час війни і після її закінчення для спасіння людей та лікування душевних ран. Громада вірить, що настане час, і новий дім молитви теж наповниться спасенними. Хай благословить у цьому Господь.