Привілей бути слугою

Напередодні 25-річного ювілею місії «Голос надії» вийшла друком книга «Привілей бути слугою». Її автор — єпископ Микола Синюк — незмінний директор місії, заступник Голови Союзу ХВЄП.

У книзі розкриваються актуальні те пережиті на власному досвіді істини, одвічні  незмінні принципи особистих стосунків з Богом, побудови сім’ї та служіння; дано практичні поради служителям церкви, які базуються на Слові Божому. «Тримаючись євангельських принципів, — зазначає Микола Петрович, — ми будемо служителями, чиє служіння буде до вподоби Богові та благословенням для Христової Церкви».

Придбати книгу ви можете, звернувшись в офіс місії «Голос надії».

Пропонуємо вашій увазі уривок із роздумів автора на тему: «П’ять ситуацій з життя апостолів».

Хто з нас більший?

«І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі? І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший» (Мр. 9:33-34).

…Якою була реакція Сина Божого на такі міркування учнів? Докір, напоумлення, заборона? «Ви куди ж це пориваєтеся, хлопці? Ганьба, це не для вас, це взагалі неприпустимо — про лідерство говорити!»

Христос сів на камені — попереду серйозна розмова — і, покликавши дванадцятьох претендентів «у найбільші», відкрив перший євангельський принцип лідерства або першості.

У чому суть принципу першості?

Дослухаймося Христа: «Якщо хто хоче…» Про що Він? Що означає «хоче»? Та я за своєю природою скромна людина — і заявити про те, що я хочу бути першим? Ні-ні, в жодному разі, що люди подумають?..

Христос знав, що говорив. Саме так — моє особисте бажання (я хочу бути) стоїть першим у повчанні Господа. Син Божий знав і Своє слово перед Отцем: «Я бажаю виконати Твою волю, Отче».

Він розумів принцип доброї волі. Йому потрібні були служителі й просто християни, які не через тиск, не з користі, не від безвиході, не від кон’юнктури, а усвідомлено, добровільно бажають стати першими. Наше пресвітерство, дияконство, місіонерство, єпископство розпочинається саме з «я хочу» (див. 1Тим.3:4)!

Без цього наше служіння — тяжка і нудна праця, головний біль — і звільнитися не можу, і терпіти — немає сил.

Господь розраховує на добровольців, на тих, хто хоче, прагне особисто.

«Якщо ти хочеш йти вслід за Мною… — промовляє до народу Син Божий, послуговуючись принципам доброї волі, — той нехай іде за Мною». А якщо не хоче? Має право — торгівля або тиск тут зовсім недоречні.

Пригадую свідчення одного з братів, який свого часу пройшов пекло війни в Афганістані. Суть його в наступному: «Одного разу взвод бійців був піднятий по тривозі. Глибока ніч, різкі команди, наелектризована напруга невідомості — все промовляло про надзвичайно серйозне бойове завдання. Командир говорив  коротко: потрібно терміново виконати завдання Центру. Операція надзвичайно небезпечна, з неї повернуться не всі. На завдання підуть добровольці… Стрій завмер, потім хтось зробив крок уперед… Повернулися не всі…»

Чому саме на добровольців, бажаючих розраховує Бог?

Тільки тому, що справа, завдання, поставлене Господом, надзвичайно відповідальне й складне. Воно вимагає самопожертви й посвяти, інколи потрібно платити земним життям. Мужній доброволець, місіонер і євангеліст апостол Павло заявляє: «Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав  виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, я не радився зараз із тілом та кров'ю.  Я готовий заради Євангелії не тільки страждати, але й віддати своє життя». Це тези його духовних пріоритетів, яким він ніколи не зраджував.

Бути першим — бути слугою

Наступне, що витікає з поради Христа своїм послідовниками відносно першості — бути всім слугою, служити, слугувати.

Отже, слуга — це людина для особистих послуг, яка завжди готова виконувати чиєсь бажання, волю. Людина, яка працює в ім’я кого-небудь, чого-небудь, віддана комусь або чомусь. Так тлумачить це слово та його синоніми словник української мови.

Що мав на увазі Христос, коли казав учням цю фразу: «Бути всім слугою» (Мр. 9:43).

Це повчання Спасителя перевертає усталені шаблони щодо служителів і служіння. Власне, це не лише теорія Вчителя, це Його практичне земне життя: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20:28).

Христос як слуга, з рушником в руках, омиває потріскані, в пилюці ноги Петра та інших апостолів (див Ів. 13:5).

Я далекий від думки, що саме в цю мить народилася ще одна заповідь — омивання ніг. У цьому дійстві — велич Христа у приниженні, сила Христа — в упокоренні Себе для інших. Христос — Бог, Який служить Своїм учням. Для дванадцяти, які претендували бути «більшими, першими», це було повною несподіванкою. Апостол Петро виявив протест: «Повік мені ніг не обмиєш!»

Син Божий зрозумів розгубленість учнів, а тому запитує: «Чи ви зрозуміли, що я зробив вам?» (Ів. 13:12). Я дав вам приклад, щоб ви чинили так само. Я зробив як слуга, як раб — і ви те ж саме робіть. І як підсумок — двічі підкреслює: «Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його!»

18 листопада 2015 Опубліковано в категорії Проповіді Автор  Адміністратор Прочитано 933 раз(и)
Детальніше в цій категорії: « Відчай - що далі? Твоя молитва »
Яндекс.Метрика
Crossway Logo
Розроблено в студії CROSSWAY