Переживання за рідний край
Я є місіонером в Глобинському районі Полтавської області. Район великий, до нього належать понад 90 сіл. Праця проводиться постійно, і користуючись чудовою нагодою Новорічних та Різдвяних свят, ми з іншими місіонерами об'їздили багато сіл — ходили по хатах, по школах, по магазинах і сільських радах, щоб всіма була почута Добра Новина! В ці дні люди якось по-особливому відкриті — як для спілкування так і для свідоцтва про Сина Божого, про Божу любов і милість. Також ми роздали велику кількість християнських газет «Жива надія». Дарували бажаючим Нові Заповіти.
Часто до місіонерів на Полтавщині приїжджає допомагати молодь із Західної України, так сталося і цього разу. Приїжджали до нас три команди: з Володимирця, з Рівненщини і з Вараша. Вони їздили з нами по селах співати різдвяних пісень. Багато людей плакало, почувши про народження Ісуса Христа. Були випадки, коли люди були згідні разом молитися.
Окрім цього протягом зими ми роздавали подарунки для малозабезпечених сімей. Не віриться іноді, коли бачиш, як живуть деякі люди! Я висилаю фото де зображено хату однієї з тих малозабезпечених сімей. Хатина цілком обжита, але умови там, м’яко кажучи, не дуже добрі…
По селах є брати та сестри, які можуть лише іноді добратися до Глобина на зібрання, і ми часом відвідуємо їх разом з пастором та іншими місіонерами, щоб провідати, провести зібрання, а також щоб допомогти. От наприклад, у нас є сестра Оля з Новоселівки, яка дуже слабо ходить, а раніше взагалі лежачою була. Ми їздили допомагати їй заготовляти дрова. У неї в хаті тільки пічка, і треба якось людині перезимувати. Крім того, разом із Катею, з якою разом служимо на місії, ми відвідували нещодавно людину з інвалідністю. Його звати Валерій, і він проживає у своєї сестри. Відвідуючи його, починаєш переоцінювати можливість ходити, самостійно їсти і навіть просто чисто і зрозуміло говорити. Також я часто допомагаю нашим місіонерам, що трудяться в Глобинському районі, проводити зібрання, або дитяче служіння.
Важко передати ті переживання, які часом бувають за рідний край, за людей що проживають не тільки на Полтавщині, але по всій Україні і по всьому обличчю землі. Сподіваємося, Бог в свій час зростить посіяне Слово і дасть нам побачити плоди!