П’ять учинків, які християни не мають робити
1. Казати людям: «Я буду молитися про тебе» – і не робити цього.
Це звинувачення небезпідставне. Не думаю, що хтось не грішив цим час від часу. І оскільки більшість із нас не «навмисно» забувають про це, найкраще, що ми можемо зробити, — одразу ж, коли пообіцяли, виділити час у своєму розкладі для молитви за тих чи інших людей.
Невже ми дійсно настільки зайняті, що не в змозі зупинитися на хвилину й помолитися за чиюсь потребу? Ми повинні подбати про те, щоб насправді виконувати свої християнські обов’язки й постійно пильнувати за цим. Наша молитва може стати поворотним моментом у житті іншої людини, привести її до пізнання Божої любові.
Не дозволяйте своїй «зайнятості» позбавляти вас можливості нести своїми молитвами життя Христове іншим людям.
2. Відвідуючи церкву щонеділі, ігнорувати Божий голос в інші дні тижня.
Ой! Зачепило трошки, чи не так? Багато хто з нас зробили Бога лише одним із пунктів свого тижневого розкладу, і це вже увійшло в звичку.
Істина ж у тому, що все наше життя має обертатися навколо Бога. Бог заслуговує бути номером один у списку наших пріоритетів. Будь-яке інше ставлення до Нього руйнує сам фундамент християнської віри. Проаналізуйте, як і на що ви витрачаєте свій час, гроші, сили. Якщо ви хочете побачити зміни в своєму житті, тоді вам слід дати Богові у своєму серці найпочесніше місце. Перестаньте ставитися до Бога як до «останнього запасного гравця» на полі.
3. Постійно просити в Бога «своє» й відкидати те, що Він нам уже дав.
Дуже багато хто з нас ставиться до Бога як до «власного джина». Молитва нам дана як відкритий доступ до Бога для спілкування з Ним, але гірка реальність така, що ми використовуємо її як банк або фаст-фудівські ресторани.
Не нам вирішувати й вказувати Богу, що нам давати. Ми повинні довіряти Його планам, вірити Його обітницям. Я не буду розповідати, як часто Бог посилав мені відповіді, а я не приймав їх тільки тому, що вони «виглядали» не так, як я їх уявляв.
Кожен раз, усвідомлено ігноруючи Божі відповіді (ті, що нам не подобаються), ми немов кажемо Йому: «Я не довіряю Твоїм планам».
4. Робити спроби вписатися в культуру, спотворюючи послання Ісуса.
Немає нічого поганого в бажанні бути сучасним, але ми повинні розуміти, що через прагнення стати «культурно доречним» дуже легко спотворити Христове послання. Марно сподіватися змінити цей світ, якщо ми нічим не відрізняємося від нього.
Я твердо вірю, що Ісус прийшов не скасувати, але просвітити культуру, але це не означає, що ми повинні розбавляти Його послання, щоб людям було легше його «проковтнути».
5. Говорити людям, що «Бог ніколи не пошле їм того, з чим вони не зможуть впоратися».
Чому ми не повинні вчити цьому людей? Просто тому... що це обман. Така думка повністю спотворює те, що написано в Першому посланні до коринтян, 10:13. У цьому вірші йдеться про спокуси — але навіть у ньому сказано, що в моменти важких випробувань ми потребуємо Бога.
Реальність така, що Бог може послати саме такі труднощі, з якими самі не впораємося, щоб ми були змушені шукати допомоги в Нього. Вас це шокує? Зрозумійте ж, що не завжди у вашому житті все буде відбуватися за вашими планами, думками й надіями, тому що Бог не створив нас для «незалежного від Нього» життя. Іноді доля видає нам такі неприємні сюрпризи, що нам, щоб пройти через цю чорну смугу, просто необхідно покладатися на Бога, на Його розраду, мир, присутність.