Табірне служіння відкриває серця

30.03.2018
0
84

Наша праця з Божою допомогою продовжується у Карпатському краї. До нас завітали на тиждень діти різного віку із християнського дитячого будинку сімейного типу  Одеської області — 40 чоловік. Ці дні, як для дітей так і для нас пролетіли дуже швидко. Ранок розпочинали із прославлення Бога і спільної молитви. Разом проводили зарядку. Вечорами мали спільне служіння, молитви за освячення і посвячення, молитву за хрещення Святим Духом. Духовна праця  поєднувалася із відпочинком. Дітки побачили красиві зимові Карпати, каталися на санках, побували на місцевому водоспаді. Мені приємно, що їхні часом сірі дні наповнилися смислом і пізнанням Божої любові.

Продовжується євангелізаційна праця у с. Сможе, де проводиться домашня група в домі брата Віті та сестри Марії. Ведеться душпастирська праця із багатьма жителями села.

Розпочалася інтенсивна праця в районному центрі м. Турка. Сюди приїхали п’ятеро молодих місіонерів. У музичні школі орендується актовий зал для проведення недільного служіння. При можливості допомагаю місіонерам у служінні. З міста Турки, а особливо із школи-інтернату багато дітей побувало у нашому таборі «Вітрила Надії». Я хочу поділитися свідченням, як дитячі табори впливають на проповідь Євангелії, яке стало підтримкою і підбадьоренням.

Мені довелося побувати в м. Турка із проповіддю Доброї Новини жителям міста. Дуже хотілося донести людям Божу правду і любов. Молилася, щоб Господь спрямував, щоб моя праця не була марною і вплинула на спасіння людини, з якою буду спілкуватися. Я довго стукала у двері одного з приватних будинків. Ніхто не відчиняв. Ну, все-таки вирішила зайти. Мене зустріла молода жінка з якою стали приємно спілкуватися. Підчас розмови з інших дверей вийшла інша жінка — старша роками, дуже невдоволена. Вона виглядала втомленою і хворою. Знаючи, що Бог може явити милість, запропонувала помолитися за неї. Старша жінка сердито відмовила. Мені дуже хотілося їй хоч чимось допомогти. «Ну, візьміть християнську газету при можливості почитаєте, тут дуже хороші статті…» — запропонувала їй. У відповідь — ті самі сердиті слова… Я вирішила з нею попрощатися і іти в інший дім. В цей час жіночка задумалася і  запитала: «А звідкіля ви є?» (зімною був ще один брат). «Та із Сколе ми до вас приїхали, — відповіла. — Ми тут часто буваємо в школі-інтернаті і дітей багато з міста приїжджає до нас у табір «Вітрила Надії». «Табір Вітрила Надії»? Ви звідти?..» — «Так». На обличчі втомленої жінки з’явилася посмішка, сувора міміка обличчя змінилася на радісну... Жіночка стала розповідати, що її внуки Христинка і Іванко часто бувають у нас в таборі. Назвала прізвище, яке було знайоме для мене, але обличчя дітей я не могла пригадати, хотілося побачити їхні фотографії… Радісна жінка запросила нас в хату, пригостила чаєм, показала фотографії онуків. І справді ці діти часто бували у нашому таборі. Бабуся розповіла наскільки вони щасливі приїжджали із табору, співали їй вивчені пісні, ділилися історіями, які чули в таборі, читали літературу, яку отримали в подарунок. Жіночка відкрила нам своє серце. Ділилася з нами своїми болями і переживаннями, а також нелегкою долею своїх онуків через залежність від алкоголю їхніх батьків. Було сумно і досить боляче на серці слухати історії її рідних про ті неприємності, які їх спіткали через алкоголь. Та все ж надія є! Наше спілкування ми закінчили молитвою, а також жіночка з радістю взяла християнську газету. Ми вийшли з будинку переповнені радістю і славили Бога, що Господь відкриває двері будинків і двері людських сердець через табірне служіння. Слава Йому!

Потім мені згадалося місце Писання: «…Будьте міцні, непохитні, збагачуйтеся завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1Кор15:58). Як приємно, що християнські дитячі табори лишають свій хороший відбиток у дитячих серцях. І посіяне Боже слово маленькі і юні євангелісти несуть у свій дім, де ще панує темрява гріха, і промінь Божої любові дарує віру і надію!

Леся Білінська, Львівська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати