Звідки взялися штунди?

30.12.2017
0
140

У 1789 році уряд Катерини II вирішує заселити великі простори півдня України через іноземну колонізацію. Десятки тисяч німців, переважно зі східної Пруссії, вирушили в Україну з надією знайти своє щастя. Новим переселенцям були обіцяні дві великі пільги: звільнення від військової служби й свобода віросповідання. Але разом із цими привілеями колоністам було поставлено одну умову: не навертати у свою протестантську віру корінне православне населення.

Приїхавши в Україну, переселенці жили закритими колоніями, зовсім відокремлено від місцевих жителів. Зазвичай, вони розмовляли німецькою мовою, поклонялися Богу в кірхах, вільно відвідували свою батьківщину й користувалися іншими свободами, не доступними місцевому населенню. Більшість переселенців за віросповіданням були менонітами. За часів Реформації рух менонітів один із найпрогресивніших у реформованому християнстві. Згодом, як це часто буває, вони охолонули й стали номінальними християнами.

Але в 1845 році в німецьких поселеннях відбулися великі духовні зміни. У колонію Нейгофнунг, що неподалік від Бердянська, приїхав палкий проповідник на ім'я Едуард В’юст – і почалося велике пробудження, яке поширилося по всіх німецьких колоніях. Це пробудження дуже вплинуло на духовне життя переселенців, у результаті чого вони стали щодня збиратися по домівках на біблійну годину (німецькою мовою слово «година» звучить як «штунде»).

Незважаючи на офіційну заборону проповідувати місцевому населенню, оновлені пробудженням колоністи стали запрошувати селян, які працювали в них на полях, приходити до них на «штунде». Багато місцевих жителів охоче приймали запрошення німців і були дуже здивовані стилем проведення богослужінь. Ніякого цілування ікон, ніякого бубоніння важкозрозумілою мовою, а просте читання Біблії, молитви своїми словами й справжня непідробна любов один до одного!

Регулярно відвідуючи біблійні години, один за одним селяни стали приходити до живого Бога. Першими новонаверненими були Іван Онищенко та Михайло Ратушний із села Основа, що біля колонії Рорбах Одеського повіту. Михайло Ратушний відразу ж включився в євангельську працю й став приводити своїх односельчан до Бога. Сотні людей відгукнулися на його проповідь, і вже через декілька років Михайло став першим пастором-штундистом серед місцевого населення.

Коли пробудження набрало обертів, це викликало невдоволення керівників православної церкви. Із самого початку вони намагалися протистояти поширенню штундизму, але коли нічого не змогли зробити, то перейшли до гонінь.

Щоб зрозуміти ситуацію того часу, ми повинні пам'ятати, що православна церква тоді була державною. У церкві реєструвалися шлюби, похорони, хрестили й давали імена дітям. Тому новонавернені віруючі опинилися перед серйозною проблемою. Коли вони зверталися до священика з проханням дати їм свідоцтво про шлюб, він відмовлявся, мотивуючи це тим, що вони ухилилися від православ'я. А без свідоцтва їхній шлюб вважався незаконним. Діти від такого шлюбу вважалися незаконнонародженим, що позбавляло їх права успадковувати майно батьків. А враховуючи те, що селяни працювали на землях, які їм передавалися з покоління в покоління, це було серйозною проблемою. Також «штундів» відмовлялися хоронити на кладовищах. Були випадки, коли мертві тіла лежали в будинку тижнями...

Хочу зазначити, що не минуло й 50 років, як ревні захисники православ'я швидко забули про Бога й масово перекинулися в атеїзм, коли після Жовтневого перевороту комуністи розпочали переслідування за віру.  У той час, як усі масово «міняли шапки» і вступали в партію, тільки ті віруючі, яких православні гнобили за «відступництво» від віри батьків, продовжували вірити Богу.

Крім православної церкви в боротьбі проти штундистів брала участь і місцева поліція. Їм було наказано суворо стежити за «сектантами» й не допускати проведення молитовних зібрань. Але, незважаючи на всі гоніння й загрози, Царство Боже поширювалося – і тисячі людей приєднувалися до Церкви.

Пробудження, яке перекинулося з німецьких колоній на місцевих жителів, буквально за короткий час, як вогонь, охопило всю територію південної України. Сотні міст і сіл, незважаючи на утиски, мали свої зібрання, і кількість штундистів уже було тисячі. Цікаво відзначити, що у Вікіпедії згадується одна громада під проводом якогось Герасима Балабана в селі Чаплинка Київської губернії, чисельність якої перевищувала 1000 чоловік!

Тепер, за оцінками експертів, пробудження, принесене колоністами, вважається найпершим і одним із найсильніших євангельських пробуджень на території України!

Роман Савочка, romansavochka.com

 



Додати коментар

Пожертвувати