Діагноз: жадібність

30.07.2018
0
61

На світі мало тих, хто ніколи не був заражений такою «хворобою», як жадібність. Зазвичай вона проявляється в людині з самого дитинства. «Моя машинка!» — кричить один малюк, відбираючи іграшку в іншого. «Купи мені! Хочу, як у Каті! Дай!» — вимагає цукерку в мами маленька дівчинка.

Підростаючи, дитина намагається контролювати прояви жадібності. Адже жаднюгою бути не вигідно, так можна й друзів розгубити. Тому десь крізь зуби, десь із явним розрахунком підліток вчиться ділити своє добро з іншими. І хтось уже на цьому життєвому етапі з успіхом перемагає небезпечну «хворобу».

Але, на жаль, не всі. Багато хто, навіть ставши дорослим, продовжує «хворіти». Самій людині може навіть здаватися, ніби вона «здорова». Вона вірить у те, що не страждає жадібністю, що ощадлива й економна, приймаючи порок за «ділову рису».

Невгамовне бажання

Як же поставити правильний «діагноз» самому собі? Згадаймо, що таке жадібність?

Значення цього слова — непомірне бажання примножувати власне багатство. Слова мудрого Соломона добре ілюструють це визначення: «Дві дочки в ненаситності: «Давай, давай!» (Пр.30:15).

Жадібність має багато відтінків — це й скупість, і корисливість, і грошолюбство, і продажність. По суті, ці відтінки — різні шляхи примноження власного багатства, різні способи угамування непомірного бажання володіти чимось.

Особливо непривабливо й неприродно виглядає такий відтінок жадібності, як скупість — тобто небажання розлучатися зі своїми «багатствами». Скупі люди, навіть якщо й мають якісь заощадження, воліють берегти їх, перераховувати замість того, щоб користуватися ними чи допомагати іншим. Але втрачають цінніше: добрі стосунки з оточенням. Та й виглядають просто смішно.

«Ні, це не Ріо-де-Жанейро...»

Отже, жадібність проявляється в людині з самого дитинства. І вже з того часу вона заважає радіти життю, цінувати те, що маєш тут і зараз, насолоджуватися миттю, у якій живемо. Це непомірне бажання — жадібність — перетворює людину, у кращому випадку, у наївного романтика, що живе мрією одного разу стати багатим і щасливим. У гіршому — призводить або до депресії через нездійснення очікувань, або штовхає на злочин заради наживи.

Пам’ятаєте Остапа Бендера з творів Ільфа й Петрова? Цей персонаж мріяв про Ріо-де-Жанейро, про блюдечко з блакитною облямівкою й усі свої сили вкладав у те, щоб здійснити цю кришталеву мрію дитинства. Але зрештою став аферистом, який постійно з жалем приказував: «Ні, це не Ріо-де-Жанейро...»

Багатство не приносить щастя

Сьогодні багато людей так само живуть ілюзіями, що стануть щасливими, коли в них буде будинок, про який мріяли, або нова машина, або остання модель iPhone. Обманюючись, вони вкладають усі свої сили, здібності й час в те, щоб тільки «мати ще більше». Деякі вважають, що з багатством у їхнє життя прийдуть і визнання, і повага, і любов. Однак у реальності все складається не так радісно. Німецькі вчені нещодавно опублікували цікаві дані: за останні 50 років німці стали жити в середньому на 400% багатше, а кількість нещасних людей, які страждають депресією, зросла на 38%.

Не випадково Ісус Христос говорить: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості (зажерливість — зайве піклування про багатство й придбання земних благ), бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк.12:15).

Золоте теля

До речі, мало хто знає, чому твір Ільфа й Петрова називався саме «Золоте теля». Це іронічний натяк авторів на реальну історію про золотого тельця, описану в Біблії.

Ось як воно було: єврейський народ довгий час перебував у рабстві в єгиптян. Господь через Мойсея чудесним чином звільнив євреїв із рабства й повів їх у землю нову, «обітовану». Коли Мойсей був на горі Синай, народ, що залишився без нього, став нарікати. Аарон (помічник Мойсея) для заспокоєння народу зробив із золотих прикрас, зібраних у євреїв, золотого тільця. «Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався народ проти Аарона і сказав йому: «Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, не знаємо, що зробилося». І сказав їм Аарон: «Вийміть золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і принесіть до мене». І весь народ вийняв золоті сережки з вух своїх, і принесли до Аарона. Він взяв з їхньої руки, і зробив із нього лите теля, і вформував його в глині. І вони сказали: «Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!» (2М.32:1-4).

Здавалося б, який стосунок ця історія має до жадібності? На перший погляд, ніякого. Але насправді завдяки цій історії ми краще розуміємо, чому жадібність у Божих очах — гріх.

Річ у тому, що в Біблії жадібність порівнюється з ідолопоклонством. Іншими словами, у гонитві за благами світу людина стає рабом багатства замість того, щоб прислухатися до Божих заповідей: «Я Господь, Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів передо Мною. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків до третього і четвертого [роду], що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене і хто держиться Моїх заповідей» (2М.20:2-6).

«Спосіб виживання»

Це тільки на перший погляд здається, що прагнення до постійного збагачення й накопичення — природний спосіб виживання в нашому світі. Насправді ж, як і будь-яка хвороба, жадібність послаблює людину, робить її вразливою. Слабкістю цією неодмінно скористаються ті, хто хитріший і винахідливіший. І одного разу жадібність обов’язково призведе до біди й розорення.

Апостол Павло говорить: «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. Бо корінь усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого…» (1Тим.6:9-11) і застерігає нас від того, щоб поступати з ближнім користолюбно й протизаконно: «Тому що Господь — месник за все це» (1Сол.4:6).

Тому жадібну людину завжди підстерігає небезпека втрат як матеріальних, так і духовних.

Ліки

Як же уникнути подібних «ускладнень», якщо ви помітили в собі «симптоми» жадібності? Ліки від такої хвороби є. Почніть ділитися навіть найменшим. Цього можна повчитися в Господа. Як багато Він дає нам! Людина насолоджується красою створеного Богом світу: ми зустрічаємо світанок, дивимося на зірки, споживаємо плоди землі, вдихаємо аромати квітів, відчуваємо солоність морської води. Бог без будь-яких умов і обмежень розділяє з людиною Своє творіння. І в нас не виникає відчуття, що ми користуємося чужими благами. Його ніколи не зупиняла людська невдячність або дурість. Він посилає дощ, наповнює річки... Яскравий приклад жертовності показав Ісус Христос, коли не пошкодував заради нас навіть власного життя.

До того ж, така риса, як жертовність, вкладена в серця людей Самим Богом. Напевно, багато хто відчув на собі те, наскільки іноді приємніше дарувати подарунки, ніж приймати, яке щастя наповнює серце, коли зробиш комусь добру справу. Тим самим підтверджується біблійний принцип: «Блаженніше давати, ніж брати» (Дії.20:35).

І це не випадково. Сам Бог благословляє тих, хто щедрий, бо написано: «Бог любить того, хто з радістю дає!» (2Кор.9:7).

Юлія Єропкіна



Додати коментар

Пожертвувати