Чому потрібно святкувати Різдво 25 грудня?

30.11.2017
0
140

Якби назву цієї статті прочитав би хтось із Америки чи Західної Європи, він би здивувався: а як-же по-іншому? Нині ведеться багато суперечок щодо того, коли та як потрібно відзначати це свято, а в народі навіть ходять такі терміни, як «католицьке Різдво» й «православне Різдво».

Щоб розібратися з цим, загляньмо в історію.

Справа в тому, що вся ця плутанина з різними датами святкування Різдва — через різні календарі, за якими ведеться обчислення.

Найбільш вживаним календарем протягом багатьох століть у західній Європі був Юліанський календар, який був уведений Юлієм Цезарем у 46 році до Різдва Христового. Цей календар мав 365 днів у році й раз на чотири роки додавався ще один день. Календар починався з понеділка, і кожен сьомий день вважався святом. Точність Юліанського календаря в порівнянні з тропічним роком була не велика: кожні 128 років накопичувався один зайвий день. Наприклад, Різдво, яке завжди співпадало із зимовим сонцестоянням, підсовувалося ближче до весни. Те ж саме відбувалося й з Великоднем.

У багатьох храмах, за задумом їхніх творців, у день весняного рівнодення промені сонця падали на певне місце. Наприклад, у соборі святого Петра в Римі — на мозаїку. Але з часом не тільки астрономи, а й духовенство на чолі з Папою Римським змогли переконатися, що на Великдень сонце вже не потрапляє на колишнє місце. Після довгих обговорень цієї проблеми папа Григорій XIII видав указ перейти на новий календар (який і був названий його ім'ям). Григоріанський календар відрізнявся тим, що в нього було нове правило щодо обчислення високосного року.

За наказом папи Григорія XIII 4 жовтня 1582 року було оголошено 15 жовтня того ж року. Новий Григоріанський календар зсував поточну дату на 10 днів і відразу виправляв всі накопичені помилки. (Тепер різниця між двома календарями вже 13 днів, а через кілька століть Різдво взагалі змістилося б до весни).

Тому в 1582 році Італія, Франція, Португалія, частина України й Білорусі (землі, які були в складі Речі Посполитої) перейшли на новий Григоріанський календар. Після цього на новий календар поступово перейшли й усі протестантські країни Північної Європи.

Не обійшлося, звичайно, і без курйозів. Наприклад, у Бельгії й Голландії 1 січня 1583 року настало відразу ж після 21 грудня 1582 року, через що все населення в тому році залишилося без Різдва...

Зрозуміло, що не всім людям подобалися зміни, тому багато хто протестував проти «нововведень», але цікаво відзначити те, що саме Церква того часу (як католицька, так і протестантські) стала рушієм прогресу.

Коли в 16 столітті країни масово переходили на більш точний Григоріанський календар, Московське царство вважало за краще жити за своїм Візантійським календарем, який був дуже схожим із Юліанським. Різниця між ними була лише в тому, що у Візантійському календарі Новий рік починався 1 березня, а літочислення велося від створення світу. 5508 рік до нашої ери вважався відправною точкою Візантійського календаря. Наприклад, цар Петро I народився в 7189 році за календарем, який використовувався на той час у Московському царстві.

У ювілейний 7000 рік від створення Адама (1492 рік н.е.) Московський цар Іван III переніс початок Нового року з березня на вересень, щоб зрівнятися з Візантійською імперією.

На Юліанський календар Росія перейшла тільки в 1700 році за особистим наказом Петра I. З переходом на Юліанський календар Новий рік був перенесений з 1 вересня (хоча ця дата залишилася для навчального року) на 1 січня. Різниця між ними склала 5509 років, а літочислення стало вестися від Різдва Христового.

Незважаючи на те, що в Росії був введений новий Юліанський календар, вона, як і раніше, мала розбіжність із Європою на 12 днів, тому що Європа на той час уже використовувала більш точний Григоріанський календар.
Тільки уявіть собі, як людям, які вели торгівлю з Європою, жилося тоді! Це була страшна плутанина в 12 днів.

Лише в 1918 році, бажаючи виправити всі невідповідності з сусідньої Європою, за наказом Раднаркому Радянська Росія перейшла на Григоріанський календар, зсунувши дати на 13 днів вперед. Отже, у 1918 році після 31 січня відразу настало 14 лютого. І ось, здавалося б, нарешті всі помилки виправлені, але не так воно є... Російська Православна Церква відмовилася переходити на новий Григоріанський календар.

Начебто невелика проблема, але через це населення й далі святкувало великі християнські свята за Юліанським календарем (старим стилем), а жило й святкувало свої дні народження та інші свята по-новому —за Григоріанським календарем. Так і з'явилися два Різдва, два Нових роки (один взагалі має дивну назву — старий Новий рік) і два Великодні. А найбільший парадокс у всьому цьому — це те, що Новий рік вийшов перед Різдвом. Адже за Григоріанським календарем Різдво — 25 грудня (день, коли народився Ісус), а Новий Рік — 1 січня (день, коли Ісуса принесли до храму й дали Йому ім'я). А за Юліанським календарем Різдво випадає на 7 січня, а Новий рік — на 14 січня. Тому святкувати Новий рік — 31 грудня, а Різдво — 7 січня, як мінімум, нелогічно.

Те, що православна церква відмовилася переходити на новий календар, — це їхня справа, але мене дивує одне: чому протестантські церкви України та Білорусі й далі святкують Різдво й Великдень за старим стилем. Адже в 1582 році саме Церква стояла на чолі прогресу.

P. S. Уже в кінці цього століття так зване «православне Різдво» посунеться на один день вперед і буде вже 8 січня. Так що краще перейти на 25 грудня заздалегідь.

Роман Савочка, romansavochka.com

 



Додати коментар

Пожертвувати