Повний вперед

31.08.2017
0
62

Коли апостолові Павлу було 42 роки, Бог проговорив через пророка, щоб він із Варнавою вирушив у свою першу місіонерську подорож. «Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них і відпустили!» (Дії 13:2-3).

Перша місіонерська подорож Павла тривала два роки. Після цього вони повернулися в Антіохію, а потім вирушили в Єрусалим, щоб вирішити, чи потрібне язичникам обрізання. Коли це питання було вирішене, Павло з Варнавою вирушили в другу місіонерську подорож, яка тривала три роки. Потім була третя місіонерська подорож, яка тривала десь три з половиною чи чотири роки. Потім апостол Павло чотири роки сидів у тюрмі. Після цього він вирушив у Іспанію, де насаджував церкви. І коли йому було 62 роки, він удруге потрапив до в’язниці, де й закінчилося його життя. За цей час він написав 13 послань.

Які ж уроки ми можемо взяти для себе з цього періоду життя апостола Павла? Я виділив чотири принципи, які є дуже важливими для нашого життя та служіння.

Навчіться слухати Бога

Перший принцип — слухання Бога. Коли ми говоримо про покликання, то воно містить в собі розуміння, що хтось кличе — і нам потрібно відгукнутися на цей поклик.

Нас кличе на служіння Бог, тому ми повинні навчитися слухати Бога, бо без цього наше служіння буде лише формальним. Бог по-різному промовляє до людей. І ми повинні навчитися чути Його.

Апостол Павло навчився цьому. У свою першу подорож він пішов, як уже було зазначено, за велінням Святого Духа. Коли вирушав у другу подорож, то «Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську. Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів» (Дії 16:6-7). Тобто на північ і на південь їм була дорога закрита: можна було або йти на захід, або ж повертатися назад. Тому, «обминувши ж Мізію, прибули до Троади. І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонянин став перед ним і благав його, кажучи: «Прийди в Македонію і нам поможи!» Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію» (Дії 16:8-10).

Тобто Бог промовляє по-різному: Духом Святим, через сон, через людей. Коли Павло був у Коринті, то пише, що Господь Сам явився йому. Коли вже хотів йти з Ефесу, то відчув, що Бог в цьому місті відкрив двері для проповіді, і тому залишився там. У Єрусалимі Павлу пророкував пророк Агав. Ангел явився Павлові, коли було розбито корабель біля острова Мальта. Це лише декілька прикладів того, як Бог може звертатися до людини.

Нам мало просто розмовляти з Богом, мало просто дару говоріння іншими мовами. Ми повинні навчитися слухати Бога. Як же Бог розмовляє з нами? Так само, як і з людьми, про яких йдеться в Біблії. Він може розмовляти з нами через Своє творіння, через інших людей, через обставини, через пророків, через ангелів чи через особисте явлення.

Як же нам розпізнати цей голос, оскільки є три сфери походження наших думок: від Бога, від диявола, від людей (зокрема від самих себе)? Перше: зіставляйте зі Словом Божим ті думки, які прийшли до вас: чи відповідають вони біблійному плану, чи ні. Другим важливим аспектом у цьому є досвід. Усі ми робили помилки, вважаючи, що це промовляв Бог, а це були наші думки. Проте, набуваючи досвіду спілкування з Богом, ми отримуємо здатність розрізняти ці голоси й не робити помилок. І третій момент: шукайте людей більш досвідчених, ніж ви, і консультуйтеся з цими людьми. Якщо ви маєте якісь думки й вважаєте, що це від Господа, або ж не знаєте, як вам вчинити, і не чуєте, куди веде вас Бог, шукайте собі наставників, які могли б спрямувати вас.

Виробіть стратегію

Ми повинні планувати своє життя. Є супердуховні люди, які кажуть: «Та для чого нам це. Дух Святий підкаже нам». Проте апостол Павло, хоча й був дуже духовною людиною, мав план, як виконати те покликання, яке дав йому Бог.

Христос мав чітку стратегію на три з половиною роки свого служіння — Він мав навчити тих, хто б далі поніс Його вчення у світ. Для цього Він обрав дванадцятьох, із якими ходив і яких навчав. Він учив їх бути самостійними, посилаючи на служіння, поправляв їх, вказуючи на помилки, усамітнювався з ними. А згодом, коли возносився, Він не залишив учнів напризволяще, а дав їм чіткий план: «Ідіть і зробить учнями інших, починаючи від Єрусалиму, Юдеї, Самарії і аж до краю землі». І цієї стратегії дотримувався апостол Павло, формуючи свій план дій. Основним його принципом було йти на нові території, де ще не проповідувалася Євангелія. Він вирушав у великі міста. Приходячи в певне місто, він шукав синагогу, проповідував там, а після цього йшов до язичників. Тих людей, які навернулися до Бога, він певний час навчав, коригував, щоб потім послати їх на служіння — і з великого міста слово Євангелії розходилося в маленькі містечка та поселення, охоплюючи значні території. Він не залишав своїх учнів, а посилав до них служителів, писав послання, при можливості відвідував ті церкви, які насаджував.

Тобто апостол Павло робив те, що звелів Христос у Великому дорученні «Ідіть і зробіть інших учнями…» — він формував учнів і вчив їх робити учнями інших. Не обов’язково кудись їхати, щоб виконувати Велике доручення. Тепер у місіонерстві є таке поняття як «вертольотна місія» — прилетів, народив шуму й пилу й полетів. Так, проповідь звучала, люди навернулися, їх сфотографували — і залишили напризволяще, тому до жодних значимих результатів це не привело. Завдання Христа для нас полягає не просто в тому, щоб ми євангелізували, а в тому, щоб ми формували учнів. Тож якщо ти певний час відповідально працюєш у недільній школі й уболіваєш за тих дітей, яким проповідуєш, учиш їх, коригуєш, щоб зробити з них справжніх учнів Христа, ти виконуєш Боже повеління.

Отже, плануйте своє життя та служіння, виробіть свою стратегію, але дозволяйте Духові Святому коригувати свої плани.

Ціна покликання

Отримуючи певне покликання, треба бути готовим платити ціну. Дуже багато людей хочуть бути попереду, хочуть робити великі справи, проте ціну платити не хочуть, тому й не досягають бажаного. Покликання наче айсберг — зверху ми бачимо успіх, але та ціна, яка була заплачена за цей успіх, невидима, але значно перевищує те, що видиме. Невдачі, жертви, важка праця та зусилля, розчарування та сумніви — усе це супроводжує успішних людей. І цього набагато більше, ніж видимого успіху. Але це саме та ціна, яку треба платити.

Яку ж ціну платив апостол Павло? Він постійно стикався з критикою свого служіння (див. 2Кор.10:10). Згідно з оповідями очевидців, Павло не мав яскравої зовнішності, тому його вигляд не справляв враження на греків, які дуже велику увагу приділяли зовнішнім даним. Тому не всі однозначно сприймали його, проте чутки про нього ширилися. І коли він прийшов у Єрусалим, йому сказали, що чули про нього (див. Дії 21:21). І не завжди ці чутки були добрими, тому що, як не дивно, кількість недоброзичливців пропорційна успіху в служінні, і критика завжди буде супроводжувати тих, хто має успішне служіння.

Той, хто хоче повністю віддатися своєму покликанню, стикатиметься з фізичними труднощами, як і апостол Павло, який писав: «Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в’язницях, часто при смерті… у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках… у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі» (2Кор.11:23-27). Можливо, ви не стикнетеся саме з цими труднощами, але приготуйтеся до того, що буде нелегко й фізично.

Ще один момент, який може дуже напружувати, і треба бути готовим до цього — це спостереження. Якщо ти служиш людям, вони дивляться на твоє життя, твою поведінку, твою сім’ю. Тобто ти постійно перебуваєш під прицілом: люди дивляться, як ти одягаєшся, як відпочиваєш, і не кожен здатен витримати це. Це також ціна, яку ти платиш за успіх.

І ще одна ціна успіху — втома або вигорання. Починати працю завжди цікаво. Та згодом приходить утома, ідеї вичерпуються. Тому, починаючи служіння, треба навчитися правильно розподілити свої сили й постійно поповнювати їх, перебуваючи в Божій присутності, щоб до старості залишатися плідними, щоб бути благословенним прикладом для майбутніх поколінь.

Тож, беручись до служіння, будьте готові до того, що слід платити цю ціну. Тому підрахуйте свої можливості, щоб не бути згодом осміяними, порадьтеся з більш досвідченими людьми, які можуть розповісти, як вони справлялися з критикою та вигоранням, як долали фізичні незгоди.

Soli Deo Gloria

Досягаючи успіху в служінні, ми стикаємося з небезпекою, що люди будуть воздавати славу нам, кажучи: «Ти такий класний! Ти так багато робиш для Бога». З цим стикався й Павло у своєму служінні. Зціливши кривого в Лістрі, Павло привертає увагу всього міста, і його починають називати богом Гермесом (див. Дії 14:1245-18). Але апостол став переконувати цих людей, що він така ж людина, як і вони, і не приймає слави від них, бо слава належить лише Богові. І в багатьох посланнях апостола Павла знаходимо слова про те, що метою всього його життя було прославити Господа.

У сучасному ж християнстві є тенденція переключати увагу людей від Бога на яскраві особистості. Та вчімося, як сказав відомий проповідник Гордон Макдональд, не приймати на свою честь аплодисментів, які належать Христові. Робімо все, що можемо, усе, що залежить від нас, усе, до чого нас кличе Господь, на славу Йому. І в цьому буде успіх нашого служіння, як і служіння апостола Павла.

Лео Франк, Малинфест-2017



Додати коментар

Пожертвувати