Бог з’явився в тілі

30.12.2017
0
223

«Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1Тим.3:16).

Багато людей в Ізраїлі чекали Месію. Побачити Його прихід було найзаповітнішою мрією святих і богобоязливих людей того часу. Вони вірили, що все навкруги зміниться, коли прийде Господь.

І їхня мрія здійснилася!

Отець Небесний послав Свого Сина на Землю. Народився Еммануїл — з нами Бог! Здійснилося пророцтво Господнє. А нині Він не просто з нами — Він у нас.

Говорячи про Різдво, я не хочу вдаватися в деталі цієї події, розповідати про пастухів, мудреців та зорю. Хочу зупинитися на аналізі атмосфери того часу, передумов Христового приходу, щоб нам взяти з цього певні уроки для свого життя. Я хочу, щоб усі ми усвідомили, що Бог — Господь над усім, над часом, над обставинами, над правителями, над тривогами й невдачами.

Особливо останнім часом мені доводиться стикатися з багатьма людьми, які розбиті, розчаровані, які вважають, що в їхньому житті немає ніякої перспективи. І це багаті й бідні, молоді й старші, освічені й неграмотні. Чому так? Бо вони втратили надію. Майже всі рожеві дитячі мрії розвалюються, як карткові будиночки.

Але в нас є новина, яка вселяє надію в наші серця — до нас на землю прийшов Той, Хто чинить нас переможцями. Він узяв собі людське тіло — і збулося пророцтво: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!» (1Кор.6:16). Народження Ісуса Христа — це не просто безсилі ясла. Це Бог, Який з’явився в тілі! Воно зміцнює нашу надію й віру в один із найбільш темних періодів історії. Зміцнює нас те, що Той, Хто народився як звичайне немовля, Той, Хто був розп’ятий, нині сидить по правиці Отця Небесного на троні слави.

Ми святкуємо втілення Сина Божого, Який залишив небо й зійшов на землю, щоб нас взяти з землі й посадити на небесах. Тому Різдво — це не просто історичний факт. Це проповідь про Божу вірність, про Його суверенність.

Бог послав Свого Сина у світ не будь-коли. Для цього в Нього був певний час. У Писанні сказано: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина» (Гал.4:4). Що ж це був за час?

З людського погляду, цей час не був найбільш сприятливим моментом для приходу Месії. Я думаю, що й більшість людей того часу вважали, що не міг Він прийти саме в цей час. Людська логіка оцінює все зовсім по-іншому, ніж Бог.

Розгляньмо, наприклад, ситуацію в житті Марії та Йосипа — двоє молодих людей, праведних, богобоязних, морально чистих проводять заручини, обіцяють берегти один одному вірність, любити один одного. І раптом в одну мить приходить ангел Господній до Марії й звіщає, що вона  отримала благодать від Бога — стати матір’ю Божої дитини — Ісуса, Який спасе людей Своїх від їхніх гріхів. «Я не знаю, як це буде», — схвильовано мовила дівчина. — «Дух Господній сповнить Тебе, сила Всевишнього зійде на тебе… І народжений буде святим». А як же Йосип. Цей богобоязний юнак мріяв, чекав, обіцяв, а тут — несподівана вагітність. Хіба ці родинні обставини є відповідними для народження Христа? Євреї й дотепер не можуть вмістити цього — щось тут неправильно, щось тут не те. Але саме таку ситуацію Бог вважав найбільш доречною для втілення Свого Сина.

Якщо б Бог зважав на громадську думку, а люди в той час говорили багато… Але Бог зробив так, як передбачив Сам.

Разом із тим, був, здавалося б, зовсім непідходящий час для приходу Христа у політичному плані. Політика Ізраїлю була не найсприятливішою. Країною правив деспотичний і свавільний Ірод. Він був упередженим, підозріливим. Він готовий був на вбивство ради свого права на трон. Але Господь тримав і цю ситуацію під контролем, тому що це був саме той час, Який Бог вважав найбільш доречним.

Ми чекаємо Другого приходу Христа. Іноді нам може видаватися, що це не той час — у плані сімейному (нема поваги, нема слухняності), у політичному плані (лідери не ті). Але Той, Хто на небі — Той Самий вчора, сьогодні й навіки!

Він знає час. Час у Його руках. І Господній годинник завжди випереджує наш. І нині надходить час, коли ми побачимо Христа не в яслах, а у славі небес. Ми побачимо, які Він йде на хмарах за Церквою Своєю. І зробить це Він у той час, Який Сам же й встановив.

Нині люди хвилюються, що в країні приймаються не ті закони. Не за те люди борються, не те відстоюють. Чому війна? То ж підписувалися різні документи, меморандуми, перемир’я? Давали обіцянки захистити, але вони не працюють — закони не працюють. Але це не перешкода для Бога.

Те ж саме було й у часи, коли народився Христос. Тоді вийшов закон про перепис. Хіба цей закон був на часі? Марія вагітна. Сім’я бідна. А перед ними відстань — близько 150-160 км. Здавалося б, невчасно, не той закон. Але, зауважте, Марія з Йосипом підкоряються закону й крок за кроком долають виснажливі кілометри — ідуть записатися у своє місто.

Чому саме такі труднощі довелося подолати Божому сімейству — невідомо. Але таким чином збулося пророцтво, що Месія має народитися у Віфлеємі. Нині ми теж скаржимося на невчасні неправильні закони, але я вдячний Богові за Його незмінний Закон — Його святе Слово. Його закон діяльний, Бог пильнує над Словом Своїм, щоб воно виконувалося. І Божа Церква живе саме за цим законом. Бог підписав цей закон кров’ю Сина Свого — Ісуса Христа, яка має владу очищати гріх і сьогодні. І мені дуже подобається запевнення Бога: «…Не буває безсилим у Бога жодне слово!»

Тому дотримуймося цього вічного Закону — Слова Божого, бо воно живе та діяльне, на відміну від усім законів, які є в цьому світі.

Ще один момент, про який я б хотів говорити: Біблійна оповідь свідчить, що для Ісуса не було місця, коли Він прийшов на цю землю. Усім було — а Йому не вистачило. Моє покоління стикалося з цим. Приходиш навчатися, глянули документи: віруючий — нема місця. Не комсомолець — нема місця. Маєш отримати квартиру. Сектант — немає місця.

У суспільстві не завжди є місце для Ісуса Христа. У той час прийняти вагітну жінку в дім означало додаткові незручності й турботи. А тут саме перепис — бізнес розквітає… Це сталося колись. Те ж саме є й тепер. І не лише серед цього світу. Мені просто боляче дивитися, як у житті християн немає місця Ісусу. Бог дав нам все необхідне, поселив нас в ідеальні умови. Але ми не маємо часу для Бога. От тільки недільного ранку приходимо на зібрання, а далі — справи, справи, справи. У нас є ресурси на власні потреби — але для Ісуса немає. І це неймовірно хвилює мене.

Усі ми повинні постати перед судом Христовим. І як же болісно буде нам, що ми не почули стуку Господа в наші двері, що в нашому домі не знайшлося Йому місця. Господь постійно стукає в наше серце, але чи не натикається Він там на вивіску: «Зайнято!»

Господь прийде не за тими, хто знає, що Христос народився, а за тими, хто чекає. Він прийде за тими, хто має час для Нього, хто має для Нього місце, Хто зводить свої очі до неба й каже: «Гряди, Господи Ісусе! Я чекаю Тебе!»

Ми повинні твердо вирішити йти по житті з Ісусом. Такий вибір стояв і перед Йосипом. І спочатку Він завагався. Святий чоловік прийняв помилкове рішення — відпустити Марію. Його приклад свідчить нам, що помилятися властиво всім людям. Не завжди рішення йти з Ісусом по житті комфортне для нас. Але будьмо чуйними до Духа Божого, Який промовляв і до серця Йосипа: «Прийми це Дитя!»

І я вдячний Господу, що в нас є Дух Святий, Який виправляє нас тоді, коли ми приймаємо хибні рішення. Він не дає нам залишити Божий шлях і Його принципи, якщо ми прислухаємося до Нього.

Різдвяні події свідчать, що помилятися можуть навіть святі люди. Помилятися можуть і мудрі люди. Наприклад, мудреці спершу помилково прийшли в палац Ірода, що мало дуже страшні наслідки. А куди ж їм ще було йти — пишне місто Єрусалим, величний храм, царські палати... Ми теж можемо збиватися з дороги, захопившись авторитетами, блиском цього світу чи релігійною формою. Але поки мудреці не вийшли з дому Ірода, вони не бачили зорі. І лише після цього вони спрямували свій шлях у потрібний напрямок.

Виходьмо з цього світу, навіть якщо ми зробили помилку. Спрямуймо свої очі увись — і Господь Сам поведе нас, як повів Йосипа, як повів і мудреців. Господь прийшов, щоб зруйнувати перешкоду між нами й Отцем Небесним. Господь прийшов, щоб навернути тих, хто помилився, на правильний шлях.

Коли ми людським поглядом оцінюємо нинішні умови, то нам може видаватися, що тепер не той час, щоб повністю присвятити своє життя Господу. Ми такі зайняті, у нас так багато проблем — сімейних, суспільних, політичних. Але нам Бог дав жити саме в цей час, і саме цей час ми повинні використати для служіння Йому. Не чекайте кращого часу, бо ви можете пропустити свій час. Нині Господь промовляє до наших сердець і чекає, що ми почуємо Його голос.

Не від нас залежать закони цього світу. Не нам розбиратися з неправедними суддями. Але Бог — вірний Суддя, Він залишив нам Свій праведний Закон — вічний і незмінний.

Ми говоримо про те, що тепер у нас немає часу, немає місця. Але його ніколи не буде, якщо тільки ми не приймемо рішення попри всі негаразди знайти його для Христа. Господь прийде на цю землю вдруге й забере в небеса тих, хто мав для Нього час і місце завжди, незважаючи на обставини, закони, правителів і власну недосконалість. Він прийде за тими, хто чекає Його, слухає Його голос і, навіть якщо помилився, змінює свій напрямок і йде за Ним навіть тоді, коли це йому не зовсім комфортно. Усі ми можемо помилятися, але той, хто надію складає на Господа, піднімається і з новими силами йде вперед.

Саме для цього прийшов Господь на цю землю — дати нам віру, яка вестиме нас по життю попри всі труднощі й негаразди й зрештою доведе до небес.

Віктор Прохор, Life Christian Church Tacoma, WA

 
 
 


Додати коментар

Пожертвувати